Фран Літлвуд

Ця книга — нудьга, замаскована під драму 😖
Не кожна історія про кризу середнього віку здатна зачепити, і роман Фран Літлвуд — яскраве тому підтвердження. «Надзвичайна Ґрейс Адамс» виявилася зовсім не надзвичайною, а радше виснажливою й затягнутою розповіддю, яка так і не змогла викликати жодних емоцій, окрім роздратування.

Авторка намагалася показати жінку, яка перебуває на межі нервового зриву, але замість напруги й драми я отримала плутану, розрізнену історію, що не викликає співпереживання. Ґрейс начебто має багато причин для внутрішніх метань, але її вчинки виглядають безглуздими, а намагання подати все через хаотичний стиль лише ускладнює сприйняття.
Книга читається повільно, сюжет розтягується, а флешбеки тільки посилюють відчуття нудьги. В якийсь момент стало очевидно: мені не цікаво, що буде далі. Головна героїня не викликає ні симпатії, ні співчуття, і навіть якщо авторка хотіла створити образ «сильної жінки, яка тріщить по швах», то це їй не вдалося.

Якщо шукаєте динамічну чи хоча б зворушливу історію — ця книга не для вас. Особисто для мене це було марнування часу.

Я довго не могла розчитати цю книгу. Я відкладала і поверталась, бо це було не на стільки погано, щоб закидати зовсім. Просто не надто захопливо, на жаль.
Чи змогли б ви покликати з собою у відпустку людину, які знаєте декілька годин? Ось Ґрейс змогла і це змінило все її життя.

Ніяк не могла зрозуміти, що ж тій Ґрейс не так, чого вона страждає, що її так мучає. І тільки останні 100 сторінок розставили все по своїх місцях, змусили мене максимально швидко дочитати книгу. Я навіть прокинулась з думками про події книги.

У мене теж є донька підліток, і на місці Ґрейс (не приведи Господи), я б вчинила так само, не зважаючи ні на які обіцянки.

Якщо любите сімейні драми, різні часові лінії та неквапливе оповідання, то читайте)
#марафонкнигомам