Фрея Семпсон

Прекрасна книжка з вайбом суму, дружби, підтримки. І, звісно, атмосфера бібліотека, де на краплю можна розчинитись. Окремий плюс, що це Британія, одразу візуалізується архітектура селища

Фрея Семсон Остання бібліотека

Промовиста назва. Але книжка не лише про книжки та бібліотеку з бібліотекаршею. Хоча і цього було б досить, щоб я звернула на неї увагу.
В першу чергу книжка про вибір. Вибір, яким ми рано чи пізно робимо всі: прийняти втрату, взяти відповідальність за своє життя та свої вчинки, навчитися жити і плисти самостійно в річці життя.

Хоча в книжці також гарно розкрито значення горизонтальних зв'язків, спільноти для виживання як окремої людини з її потребами, так і громади загалом.

І хоча світ невблаганно змінюється, технології все більше роблять нас індивідуалістами та заручниками технологій, але в наших силах зробити так, щоб не вони керували нами, а ми використовували їх з розумом.

Джун багато років переживає своє горе, законсервувавши своє життя у певну безпечну бульбашку: дім-робота (бібліотека)-дім. Але зміни зовнішнього світу зачепили громаду, в якій вона живе і її роботу(яка дісталася їй у спадок, бо саме там працювала її мати до своєї смерті).

тепер Джун має обрати: чекати, щоб якось хтось інший вирішив проблеми, чи активно втрутитися і допомогти громаді відстояти своє, навіть під загрозою власного звільнення. Ну і заразом вирішити проблеми в своєму особистому житті.

Книжка неспішна, добре показано соціальні проблеми, дуже схожі на такі ж проблеми маленьких громад у багатьох країнах, багато побуту, атмосферне спілкування та стосунки в громаді.

Мені книжка зайшла, тим більше має традиційне для свого жанру позитивне закінчення.

Як давно ви заходили в бібліотеку? Зізнаюсь, наші з бібліотекою шляхи розійшлись після закінчення університету. Доступність електронних книг, стабільний інтернет та Kindle зробили своє діло. Книга "Остання бібліотека" змусила задуматись що, по-перше, бібліотека це ще й про соціальний простір та спілкування. По-друге, витягла з дальніх шухляд пам'яті згадки про веселі часи полювання на цікаві книжки серед лабіринту полиць. І, по-третє, розважила мене зимовими вечорами. Читати про переживання героїні, боротьбу містян за бібліотеку та розкриття характерів героїв в процесі було і весело і щемко. Окремо хочу виділити "фішку" з початком деяких глав. Впевнена, вона змусить вас посміхнутися.

Нічого особливого не очікувала, хотілося просто легкого читання, щоб відволіктися. Але насправді дуже приємна книга у світ якої хотілося постійно втекти. В цілому отримала як раз те, що хотіла)

Я хотіла почитати цю книгу заради книжної книги, а отримала набагато більше. Вийшла приємна, затишна, сумна та обнадійлива історія, яка нікого не залишить байдужим.

Джун працює помічником бібліотекаря вже 8 років і те що планувалось як тимчасовий підробіток переросло у сенс життя. Вона немає особистого життя, її єдиний друг це Стенлі, постійний відвідувач бібліотеки у літах, навіть власний кіт до неї неприхильний. Спочатку вона здалась мені абсолютною невдахою і її поведінка мене дуже дратувала, але тут був однозначний приємний ріст головного персонажа і це класно.

Стенлі просто неймовірний. Стільки тепла, доброти і відваги, я ним захоплювалася і його історія мене неймовірно розчулила. Взагалі було доволі передбачувано майже все, якби автор мене не плутала, але гірше мені від цього не ставало, а це важливо, що коли я навіть знаю що далі, але мені цікаво і хочеться читати, а не відкласти книгу.

Взаємодії Алекса і Джун не повірила. Максимум друзі, не більше. Неможливість героїв нормально поспілкуватись як завжди занижає мою оцінку.

Боротьба за бібліотеку, приємні моменти, розкриття історій та бажання пережити втрати минулого не залишили мене байдужою. Я отримала саме те, чого і хотіла від цієї книги, тому що затишне читання таке саме важливе як динамічне.

Гарна історія, з щемливим сюжетом. Тут про сімʼю, друзів, знаходження себе. Тут і сміх,і сум,і сльози. Легка історія для чашки чаю

Справжній книголюб має час від часу відпочивати від складніших книжок читаючи такі історії.
Раджу тим, хто читав і кому сподобалися наступні книжки: «Славетне життя Ей-Джея Фікрі», «Список для читання» і «Кіт, що рятував книжки».
Мушу визнати, що вже «підсіла» на такий жанр легких для читання книжок про книжки, бібліотеки, книгарні і так далі.
З нетерпінням чекатиму на схожі видання.

Це була для мене дуже зворушлива історія. Я і сміялась і поплакала, бо щиро відгукувалося все, що було написано. Легка історія, яка має хороший фінал і ненав'язливу любовну лінію. Ти не думаєш, а чи буде героїня з тим персонажем укінці, ти думаєш, а яка все-таки доля спіткає нашу бібліотеку. Раджу людям, які втомилася від важких книжок і хочуть почитати щось приємне ввечері 💗

“Остання бібліотека” – це надзвичайно мила, затишна і приємна книга, яка створює ідеальний настрій для осінніх вечорів. Як може не сподобатись історія, де головна героїня щиро обожнює книги?

Хоча іноді її невпевненість у собі та кліше на кшталт “у мене нічого не вийде” можуть трохи дратувати, це не зіпсувало загального враження. Ця книга потрапила до мене у потрібний момент, і я прочитала її дуже швидко.

Після прочитання залишаються тільки теплі почуття, а кожен спогад про неї викликає у мене теплу усмішку. “Остання бібліотека” – це історія про доброту, людяність і любов до книг, яка чудово підходить для читання восени. Рекомендую!

перше, що ви бачите перегортаючи сторінки це величезна любов до книжок від буквально усіх персонажів. це тепла спільнота, яка налічує дуже різних, об'єднаних однією бібліотекою, людей. це маленьке містечко де всі знають один одного, і де головною розвагою є власне бібліотека, в якій працює головна героїня.

конфлікт доволі простий, але викликає шалену віддачу: через малий попит і дороге обслуговування бібліотеку хочуть закрити. працівникам забороняють говорити хоча б щось проти, відвідувачі і просто жителі міста обурені, а рада яка власне і приймає це рішення вже підшукує покупця аби отримати якомога більше грошей і користі з "нікому не потрібного приміщення". починається протест. о так, персонажі тут ну дуже смішні моментами, з власними цінностями які оберігають і за які борються і ще з деякою "мультяшністю", бо загалом вся історія сприймається радше як казка чи фільм 2010-х. всі супер підтримуючі, всі говорять про книги, всі роблять якісь нереалістичні штучки які працюють на їх користь (досі хіхікаю з того як в церкву запросили стриптизера аби привернути увагу до закриття єдиної бібліотеки).

тут є і кілька трагічних моментів, є весілля яке йде не за планом, є любовна лінія яка утворюється з порад один одному книжок (уііі). але це точно не та книга яку захочеться перечитувати і шукати приховані сенси. вона потрібна для швидкого відпочинку і хорошого настрою. під час читання ви просто слідкуєте за історією як за хорошим фільмом, який після себе залишає приємне тепло всередині. вона не супер вау, але доволі хороша, і точно підійде тим, хто шукає чогось легкого і любить читати про любов до книжок.

Джун — бібліотекарка, для якої робота стала справжнім покликанням. Вона присвятила своє життя книгам, впевнена в тому, що кожна книга має свою історію, а її обов'язок — допомогти читачам знайти саме те, що їм потрібно. Після смерті матері Джун взяла на себе місію продовжити її справу, підтримуючи бібліотеку та її громаду.

Джун спустошена, коли дізнається, що міська рада планує закрити бібліотеку, де вона працює, через скорочення бюджету. Дізнавшись про ці плани, постійні відвідувачі бібліотеки об’єднуються, влаштовують благодійні акції, літературні вечори, пишуть петиції та організовують публічні заходи, щоб привернути увагу громадськості та політиків до необхідності збереження бібліотеки. Навіть переходять до більш радикальних заходів. Хоча Джун не приєднується до них через страх втратити роботу, вона все ж таки знаходить спосіб допомогти таємно. Під таємним ім’ям «Матильда» (як головна героїня роману Роальда Дала) вона інформує і допомагає протестувальникам.

Що мені подобається в цій історії, так це харизматичні другорядні персонажі: шикарний Стенлі Фелпс, друг дитинства Алекс та інші мешканці міста. Особливо варто відзначити різку і гучну місіс Б, яка критикує все, що читає.
От не хочеться бути схожою на пані Б і сварити книжку, але мушу визнати, що для мене вона здалась якоюсь невиразною. Лишається враження, що ця історія вже чута безліч разів. Вона йде передбачуваним шляхом і завершується до смішного передбачуваним фіналом. Романтична лінія між Джун та Алексом також виглядає дещо нереалістичною: я не відчула між ними ніякої іскри.

Не дивлячись на все це, я не хочу суворо критикувати книгу, адже вона може знайти свого читача і приносити радість іншим. "Остання бібліотека" — це мила і легка історія про любов до книг та спільноту, яка готова боротися за те, що їм важливо.

«Знаєте, бібліотека – це не лише про книжки» - так пише Фрея Семпсон у своєму дебютному романі «Остання бібліотека» від і я з нею повністю погоджуюсь.
Мова йде про маленьке провінційне селище в Англії, де бібліотека – це своєрідний освітній хаб, простір для знайомства та спілкування і просто місце, куди можна втекти від самотності чи складних стосунків з батьками. Та бібліотека опиняється під загрозою закриття, що вкрай неприйнятно для її працівників та відвідувачів.

А ще Чалктонська бібліотека – це цілий світ для Джун Джонс, помічниці завідуючої бібліотекою, і єдине місце, де вона почуває себе комфортно, затишно, в безпеці та потрібною іншим. Все життя головної героїні крутиться навколо книжок та бібліотеки. Інших інтересів та захоплень в неї немає. Книжки, читання, кіт та спогади про маму – це її зона комфорту, з якої Джун не готова виходити ні за яких обставин. Поки що не готова…

Як на мене, головна героїня занадто статична та безініціативна, часом хотілось її розтрусити та навчити говорити «Ні!», коли щось не подобається. Зовсім інше діло пані Б – рішуча, активна, готова за щось поборотись чи пострайкувати, гостра на язик, постійно все критикує, в тому числі й книжки, які читає. Мабуть, вона сама яскрава у цьому творі, і без цієї героїні роман був би зовсім сірим.

Мені не вистачило непередбачуваного фіналу. Happy end, який дивним чином склався на останніх сторінках твору, начеб то й потішив. Але зібралось все до купи занадто швидко, а обставини, які цьому посприяли, були нереально ідеальними.

Легкий роман, в якому описується тихе провінційне життя, боротьба за свої права, складні стосунки батьків і дітей, втрати, кохання, віра, підтримка і, звісно, багато книжок. Роман зі щасливим закінченням.