Кен Фоллетт

якщо вам нудно читати світові новини, то почитайте "Ніколи" - після неї буде набагато веселіше! побічний ефект, правда, думки по типу "ого, це вже ядерка?", але нам не звикати 😆

"Ніколи" - масштабний роман про політику, наддержави і спроби уникнути Третьої світової. це вибуховий коктейль з ЦРУ, джихадистів, наркотиків, зброї, ядерних кнопок і китайських комуняк.

ми перемикаємось між персонажами та континентами: США, Китай, Чад, Південна та Північна Корея, Лівія, а згодом ще з десяток країн, які так чи інакше втягнуті у політичні ігри. було навіть ООН, і тут вони теж нічого не вирішують, яка несподіванка 💀

але не лякайтесь масштабів цієї книги: незважаючи на тему та обсяг, читається вона доволі легко. автор класно балансує між політичним та людським, показуючи героїв з різних сторін.

сама структура теж добряче продумана: Фоллетт чергує екшон з можливістю перепочити, по фону при цьому постійно нагнітаючи щось велике і страшне. під кінець все розкачується настільки, що не помічаєш сторінки.

єдине, що мене бісило у "Ніколи", це лінія агентки ЦРУ Тамари. бо поки всі вирішують долю світу та ризикують життями, Тома спокійно собі п'є кавусю в Африці і мріє про симпатичного француза 🫦 але, думаю, це якраз одна з гілок, яка має збавляти напругу, щоб читач не дійшов до кондиції занадто рано.

певно, найбільше у "Ніколи" мені сподобалось, як зрозуміло подані складні взаємозв'язки у політиці: проксі-війни, міжнародне право, торгівля зброєю і негласні союзи. все впливає на все, і до останнього кожен з власть імущіх чинить цілком логічно — от тільки наслідки не завжди передбачувані.

о, і маленький бонус: тут практично нема рососії! приємно, що Фоллетт не включає її до переліку наддержав, і доля світу вирішується якось без рашиків 🥰

Читала цю книгу з дівчатами з книжкового клубу. Об'єм великий, місцями трапляються великі описи собору. Але історія тримає напругу до кінця. Персонажі з різними характерами, тож інколи бажаєш смерті як не одному герою, так іншому, після того що вони чудять. Чекаю на продовження. Книга вартує витраченого на неї часу.

життя - як собор. будуєш його, будуєш, а у тебе то камені віджали, то робітників переманили 🗿

"Стовпи землі" - це тисяча сторінок про те, як у Середньовічній Англії будували церкву. центральною ідеєю автор зробив конфлікт світоглядів: одні герої прагнуть створити щось більше за своє життя, інші ж їм заважають, бо топлять за комфорт та задоволення в моменті.

у мене були великі очікування від цієї книги, але, на моє здивування, я дещо розчарувалась. спробую розкласти, чому:

🕶 структура книги не змінюється і в певний момент стає передбачуваною. всі події циклічні: хороші персонажі роблять хороше, приходять погані і все псують, хороші відбиваються і потім все по новій.
🕶 поділ персонажів на хороших і поганих занадто чіткий. неоднозначних героїв лише парочка, решта передбачувані у своїх вчинках, бо ми розуміємо, до якого табору вони відносяться.
🕶 все це робить "Стовпи" більше схожими на казку, а не на історичний роман. тебе ніби вчать, що боротись зі злом складно, але якщо ти будеш чесним, добрим і слухатись маму, то все буде добре.
🕶 мені не вистачило атмосфери власне Середньовіччя. от наче і є тут відповідна архітектура, одяг та їжа, але загальне враження від епохи все одно слабеньке. можливо через те, що автор багатьом жертвує заради свого формату казки. наприклад, мені смішно з того, що з усього Середньовіччя в книзі є лише один персонаж з неідеальною шкірою (і звісно ж це одна з антагоністок 🤫 ).
🕶 а ще не вистачило глибини характерів та ідей. "Стовпи" фактично не ставлять читачу складні питання, яких на ці 1000 сторінок можна було вигадати безліч.

загалом "Стовпи" - цікава відпочивальна книга, але я не знайшла в ній для себе чогось цінного. якщо "Ніколи" цього ж автора я була готова радити, то стосовно "Стовпів" навіть не знаю. мабуть, якщо ви не такі душні і вимогливі, як я, і не проти почитати цеглину про боротьбу добра і зла, силу кохання і політично-церковні інтриги, то все буде ок))

Дуже сподобалась книга. Напружений трилер,який затягує з перших ж сторінок

Для мене "Стовпи Землі" уе епічний історичний роман, який занурює читача у середньовічну Англію XII століття. Це грандіозна історія про владу, амбіції, віру і кохання, що розгортається на тлі будівництва величного собору.

Кен Фоллетт майстерно створює захопливий сюжет із безліччю переплетених доль, змальовуючи реалістичні деталі життя того часу. Його персонажі яскраві й багатовимірні — від відданих будівельників і монахів до жорстоких аристократів. Атмосфера книги настільки насичена, що читач ніби переноситься в ту епоху.

Цей роман не лише розважає, а й глибоко занурює в історію, змушуючи співпереживати героям і відчувати подих часу. Ідеальний вибір для любителів історичної літератури з драматичним і захопливим сюжетом.

Знахідка від РМ, історія яка варта вашої уваги, не пожалкуєте, це точно.

Шикарно, це золото від РМ, читати і ще раз читати.

Я раджу всім, це шедевр.

Ця книга товстунець вартує кожної вашої хвилини, читайте і проживайте з героями захоплюючі історії, дуже раджу. Дякую РМ за такі твори.

Це книга, яка занурює у середньовіччя так глибоко, що відчуваєш запах деревини, чуєш дзвін молотків і бачиш, як каміння поступово перетворюється на величний собор. Кен Фоллет майстерно переплітає історичні події з долями звичайних людей, створюючи панорамну картину життя XII століття.

Це не просто роман, а цілий світ, де є жорстокість і зрада, кохання й боротьба, віра та безжальність. Книга читається на одному подиху, хоча її об’єм чималий. Історія ідеально підійде тим, хто любить історичні романи з сильними характерами та драматичними сюжетами.🍃

Яка велична історія.

Я починав читати цю книгу, майже нічого про неї не знаючи, окрім того, що це епічний роман. Чув про відеогру за її мотивами (кажуть, вона чудова), але раніше Фоллетт мене не вражав. Тепер усе змінилося. Яка ж неймовірна ця книга.

Здавалося б, сюжет простий: маленьке містечко в середньовічній Англії та будівництво нової церкви. Але це не просто церква і не просто містечко. Це собор у Кінгсбриджі, і його зведення вплине на покоління людей – від селян до королів, не лише в Англії, а й за її межами.

Роман майстерно написаний. Я читав один із трилерів Фоллетта й не був у захваті, але це зовсім інший рівень. Переплетення сюжетних ліній, змови, політичні інтриги, історична точність, деталі, вкладені у процес будівництва – усе це робить книгу блискучою. А ще тут є війна, кохання, економіка, релігія, життя та смерть. Ми спостерігаємо за трьома поколіннями, і це захопливо. Це набагато більше, ніж просто історія про зведення храму.

Спочатку мене лякала товщина книги, але згодом вже хотілось, щоб вона не закінчувалась. Тішить, що у серії є ще декілька книг, серіал і відеогра. Це одна з тих історій, у яких можна загубитися назавжди.

Загалом: це неповторний твір. Якщо вам подобається історична проза – наполегливо рекомендую.

Черговий шедевр від улюбленого автора. У своїх найкращих традиціях Фоллетт майстерно вимальовує персонажів, яким неможливо не співпереживати, і занурює читача у складний світ публічної дипломатії та політичних інтриг. Сюжет тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. І, чим ближче до фіналу, тим болючіше сприймається розгортання подій — починає накривати відчуття безсилля та безвиході. Головні герої, навіть маючи неабиякі політичні сили і намагаючись боротися за мир, не в силах протистояти людським амбіціям, марнославству та фанатизму.
Окремо хочеться подякувати за якість перекладу, яка приємно вразила.