Книга читається дуже легко, вона атмосферна, проста для нашого сприйняття, бо написана українкою про українців. Сюжет динамічний, місцями я розуміла, що має бути, але чекала з нетерпінням, щоб почитати, як авторка до цього приведе.
Головній героїні 26 років, моя ровесниця, але я всю книгу думала, що вона набагато молодша. Бо вона така наївна, вразлива і ніжна. Мені сподобалось, що авторка зробила її дуже доброю, мені сподобались її вчинки, як вона готова прийти на поміч потребуючим. . Не знаю, наскільки в нас багато таких блогерів в Україні, не пафосних, хотілось би, щоб було більше, таких як Настя. У Насті є мрії, вона працює над собою і не ставить в пріоритет гроші, в неї є принципи. А ще книга дає привід замислитись, чи дійсно життя блогерів таке веселкове, як нам вони його показують.
Авторка нас познайомила з двома парубками, Владом та Богданом. Влад- хлопець Насті, з яким вона приїхала з України. Він мене бісив від самого початку. Я одразу побачила, яке воно гівно, чекала поки це і Настя побаче. Мені дуже обідно, що і в житті так буває, тебе обманюють, всі навколо про це знають і нічого тобі не скажуть. На противагу гівнюку 😅, Богдан — працівник апельсинових плантацій. Такий собі лицар в дірявій кофті 😂, хлопець Насті йому не заважає і він вирішив підкотити до неї свої 🥚🥚. Ну а далі ви самі прочитаєте. Скажу так, 18+ нема, все цнотливо та невинно, наче у підлітків 😂. Але історія кохання дуже мила і тепла