Ніл Стівенсон

вейк ап, Нео! що спільного між програмуванням, шумерською міфологією та наркотиками? всесвіт Ніла Стівенсона, який логічно поєднав все це в одному кіберпанковому (а за версією душних статей — посткіберпанковому) романі.

насамперед готуйтесь до величезного потоку сатири, іронії та токсичного стьобу автора - ледь не в кожному реченні він примудряється висміяти соціум, політику або історичні події. концентрація отруйного, а подекуди і брутального гумору зашкалює, хоча більшість з цих приколів приховані, - особисто мені для щастя більше нічого й не треба.

до сюжету: протагоніста звуть Хіро Протагоніст (😏), він наполовину американець і наполовину японець. в минулому Хіро працював хакером, а зараз доставляє піцу — але не поспішайте уявляли кур'єра глово, який на розслаблоні крутить педалі.

найбільшу мережу піцерій у світі тримає італійська мафія, і правила там жосткі: кожне замовлення має бути доставлене не пізніше ніж за 21 хвилину. книга якраз починається з того, що Хіро ризикує не встигнути доставити піцу, за що кур'єра зазвичай вбивають 😅

окрім мафіозної піци у світі майбутнього є також віртуальна реальність — Метавсесвіт, до якого підключаються під обраним аватаром. а ще тут є кібер-собачки, божевільні православні і співак Віталій Чорнобиль. а ще — дивний мужик на ім'я Ворон, який завжди возить з собою водневу бомбу. а ще... дуже багато всього.

насиченість тексту деталями, персонажами та ідеями просто надзвичайна. Стівенсон продумав все — від глобальної політики до влаштування костюма дівчинки-кур'єрки. не знаю, як йому вдалося втримати баланс між прогнозуванням майбутнього, реалістичністю та стьобом, але факт в тому, що він це зробив.

основний сюжет книги закручується навколо невідомого наркотику під назвою "Снігопад", який діє водночас як біологічний та комп'ютерний вірус. з цього моменту ми поринаємо у шалений коктейль програмування, нейролінгвістики, релігії та шумерської міфології.

якщо вас лякають якісь з цих слів, то поспішаю заспокоїти: гуглити майже не доведеться, автор органічно вплів у історію всі потрібні пояснення. тож можете сміливо читати "Снігопад", навіть якщо ви не знаєте, що таке бінарний код, Каббала чи глосолялія.

підсумок: ця книга взірвала мені мозок, і я отримала від цього шалену насолоду! "Снігопад", нагадую, став для мене однією з кращих книг 2024 року (а якщо я перечитаю його ще в якомусь році — то і не тільки 24-го). це була буквально насолода від кожної дрібниці — тож мойо почтєніє і обов'язково перечитаю 🖤

Книга “Снігопад” Ніла Стівенсона витримана в естетиці масової культури 80-х. Стероїдні качки, скейтери, дорогі автомобілі, тусовки андеграундних музикантів. Сетінг “Снігопаду” схожий на альтернативну реальність: якби людство продовжувало тренди, сформовані в 80-і і все розвивалось згідно з ними.

“Снігопад” — це класика кіберпанку, тому тут порушені ключові теми для жанру: екологічні проблеми, наркотики, злочинність і віртуальна реальність. Але окрім цього в книзі автор зачепив і деякі оригінальні аспекти — наприклад, ідеї, як віруси. Релігія — це вірус, який впливає на нейронні зв’язки через звуки, образи чи ідеї. Мова також може бути вірусом. І це все здатне перетворити нас на зомбі.

Якщо говорити про віртуальну складову книги, то вона має культовий статус. Метасвіт — віртуальна реальність в книзі, — прообраз сучасних MMORG ігор. Окрім цього, має елементи сучасних соцмереж. Деякі розробники культових ігор (Квейк) чи програм (Гугл ерз) не приховували, що надихались “Снігопадом”.

Загалом, це досить динамічна гостросюжетна історія з притаманним для кіберпанку нуарним флером: герої неоднозначні, є елементи детектива з загадковим вбивством, є рокова жінка і є макгафін.