Книга починалася дуже обнадійливо. Світобудова подається через дрібнички у розмовах чи спогади минулого, і читач будує своє уявлення крізь призму персонажа замість того, щоб йому просто вивалили історію світу. Але читачу треба прийняти багато фактів як є, бо у першій книзі відсутні пояснення, чому світ такий який є -- як-от, чому на Сході та Заході магія працює по іншому, і що заважало Заходу розводити худобу, навіть якщо духи заважають вирощувати рослини. Можливо, у другій ми отримаємо деякі відповіді.
Другорядні персонажі по відчуттям були прописані краще, ніж головні. Складнощі відносин між Сидрою та Торіном, як вони віднаходять романтику у стосунках, які будувалися в першу чергу на зручності і необхідності ростити дитину -- дуже цікава тема як для фентезі.
А от стосунки між Адерою та Джеком мені хоч і сподобалися, але мені не вистачило періоду закохування один в одного. На початку вони жартівливо один одного називають ворогами, а через тиждень-два вже готові йти на край світу разом. Проте, якщо прийняти, що вони швидко закохалися, те, як ці стосунки прописані -- на взаємній підтримці та повазі, -- тішить душу.
Духи природи -- це постійно присутній невидимий персонаж, який усюди переслідує героїв. Завжди можна розраховувати, що вітер підхопить твої слова, а духи землі можуть як пришвидшити твою подорож, так і сповільнити її у декілька разів. Єдине, що мені не сподобалося саме про духів -- їхня зацікавленість у Адері. Я так і не зрозуміла, яке діло було духам до тієї таємниці, окрім як просто переказати плітки, що "це вона". Хоча духи мені здавалися вищими за людські секрети.
Загалом, книга читалася дуже легко і з задоволенням, незважаючи на ремарки. Є підняті і життєві теми, і питання стосунків, але не варто очікувати надто глибокої світобудови, бо книга все-таки подається як Young Adult.