Поезія Ірини Жиленко асоціюється у мене із сонячною осінню. Всупереч темним часам, в які їй припало творити, вона вив'язує свої вірші стрічками любові до того, що має — до білого пуделя, герані на вікні, дешевого вина і садового равлика. Шукає диво та радість у найбуденніших, здавалося б, речах і так дитинно-просто показує це іншим.
Вірші останніх років вже серйозніші, у них більше смутку, більше самотності. Але навіть про наближення смерті — поширений мотив у пізніх віршах поетеси, Ірина Жиленко пише без страху, докорів чи гніву. Швидше, з якимось філософським прийняттям.
"Червоні черепиці, оранжеві коти.
А я біжу по східцях, од сонця золотих.
Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні.
Горошок синій-синій збігає по стіні.
І хочеться збігати сходами, дуркувати, мружитися від осіннього літеплого сонечка.
"І душа моя — сіть. І весна — мій улов.
Світлий дощик і місячний серп.
І для щастя не треба ні підстав, ні умов.
Воно просто приходить і все."
І хочеться вірити, радісно чекати кожну наступну хвилину — а раптом з нею прийде щастя?
"Сонце вже бліде, немов крізь вату.
Навіть равлика не дожене.
А коли не зможе і вставати -
Хто тоді навідає мене?"
І хочеться скрутитися равликом під ковдрою і слухати дощ.
Непоясненна магія поезії — здатність підсилювати радість, що відчуваємо, і втишувати біль. Розчулювати, втішати, заспокоювати і надихати.
Спробуйте самі 😉
"Євангеліє від ластівки" — це книга, яка, здається, проникла прямо в серце і залишила незабутній відгук в моїй душі. Вона не просто розповідає історію — вона переживається, вона живе разом з тобою. І кожна її сторінка, кожен її рядок залишають слід, відчуття, яке неможливо описати простими словами.
Це історія, сповнена глибоких переживань, болю і надії. Я відчула, як її персонажі переживають своєму шлях, шукають відповіді на важливі питання, часто задаючи собі: "Що таке істина? Яка роль любові в нашому житті?" І, хоча вони відштовхуються від свого власного досвіду, ці питання, на жаль, є дуже близькими кожному з нас. Це книга про боротьбу з самими собою, про пошук і прийняття себе.
Своєю емоційною силою і глибиною "Євангеліє від ластівки" не просто захоплює, вона змушує відкрити очі на те, що ми часто не помічаємо в нашому звичайному житті. Історія про надію, про зміну, про світло, яке можна знайти навіть в темряві. Я відчула, як сама змінилася після того, як закінчила читати цю книгу. Вона залишила в моєму серці ту саму надію, ту ж саму силу вірити, навіть коли все здається неможливим.
Ця книга стала для мене справжнім відкриттям — вона відкрила мені світ, про який я навіть не думала, світ, де кожен вибір має значення, де кожен шлях, навіть найболючіший, веде до чогось нового, до нового розуміння себе та оточуючих. Вона нагадує про важливість внутрішнього світу і про те, як важливо бути вірним своїм почуттям і переконанням.
"Євангеліє від ластівки" залишила мені глибоке емоційне враження. Це книга, яка змушує відчувати, замислюватися і не залишає байдужим. Я буду ще довго переживати її емоції, її образи і ті уроки, які вона принесла.
