Знаєте, я майже місяць збирала думки, щоб написати відгук, хоча завчасно знаю, що не вистачить символів, щоб сповна описати свої враження.
По-перше, це єдина книга, присвята в якій мене настільки вразила. Там написано: [Присвячується численним жертвам тарганів невігластва та нетерпимості]. Просто погугліть кілька імен, що навколо присвяти. На шостому я заплакала.
По-друге, книга зачіпає дуже важливі теми, як от гомофобія, расизм, аб'юз, секзизм, і нестандартно їх розкриває.
По-третє, це Ніл Шустерман. Обожнюю його незвичайну прозу.
А тепер трішки про сюжет.
~
Еш Боумен — звичайний підліток, що грає у футбол за шкільну команду. Один удар на футбольному полі змінює його життя. Неймовірно, але він потрапляє до іншого виміру і продовжує стрибати крізь світи, майже такі, як той, з якого він почав. Майже. Зміни починаються з малого, але швидко виходять з-під контролю. Хлопець опиняється у всесвітах, де він має все, про що колись лише мріяв; у всесвітах, де суспільство застрягло в минулому; у всесвітах, де він стає тим, з ким раніше й не рахувався.
📖
З короткого опису може здатися, що це пересічна історія про подорожі світами. Та насправді ж сюжет значно глибший. Кожен світ, куди потрапляв Еш — новий шар, що розкривав проблеми людства. Еш був спостерігачем, учасником, а потім і жертвою.
Це збіса прекрасна історія, у якій кожен знайде щось для себе. Як сказала моя подруга, їй таке важко читати, адже стає соромно за себе (як частину суспільства). А мені було соромно за людство і його невігластво, адеж все написане — не вигадка, а наша реальність.
[Чи був час у нашій історії, коли ми приймали одне одного за людей? Чи завжди межа між "нами" та "ними" була прірвою, яку ми не могли подолати?]
Більше розказати не можу, щоб не спойлерити, але ось що я зрозуміла для себе після прочитання: як білі привілейовані люди ми ніколи не зрозуміємо точку зору меншинств, але принаймні ми не маємо бути невігласами і вдавати, що расизму, гомофобії чи навіть сексизму не існує.
Читаки, дуже раджу цю книгу! Вона важлива, бо про важливе!
