Коліївщина (1768–1770) була національно-визвольною боротьбою українського народу за відновлення своєї суверенної держави з революційною моделлю соціальної рівності, яка лише згодом була реалізована і діє досі на Європейському континенті. Її проводом стали герої-гайдамаки, які, не злякавшись тортур та смерті, зривалися в бій, за волю України й за свій народ «життя своє віддаючи».
Вони керувалися правом народу на повстання, вперше зафіксованим у «Великій хартії вольностей» 1215 року, природним правом на спротив тиранії і гнобленню, священним правом на гідність. Для України таке право було і є надзвичайно актуальним. Це право, що й досі закріплене в «Загальній декларації прав людини», проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, є справді універсальною гарантією здійснення і, найголовніше, захисту усіх інших прав людини і громадянина.
Саме пам'ять про Коліївщину сприяє збереженню самоусвідомлення та окремішності української нації, не дозволяє їй дезінтегруватися та бути асимільованою сильнішими.
