⏳️Одного дня раптом усе змінюється...на порозі дому кожен знаходить дерев'яну коробку, в якій можна знайти відповідь на найбільшу таємницю життя — його тривалість...Чи відкриєте Ви її, чи хочете знати скільки часу Вам залишилось?...
Здається, відповідь однозначна — ні!, проте книга "Мірило" показує нам, що насправді правильної відповіді не існує, як знання, так і незнання матиме свої наслідки...

⌛️Ми зустрічаємо світанок нового дня, в якому людство стикається з новою формою ідентичності — довжиною струни, яка вмить поділяє людей на два світи: довгострунних і короткострунних...
Проживаючи цю нову реальність крізь призму життя сімейної пари, лікаря, військового, політика і пари закоханих, ми бачимо наскільки багатогранним може бути вибір, коли запитати себе:
- ⌛️А що якщо людина, яку Ви кохаєте матиме коротке життя? Піти чи лишитись...? Чи варто взагалі закохуватись...?
- ⏳️Чи довірите Ви своє життя людині, якій вже нічого втрачати, бо їй залишились лічені дні? Наскільки небезпечна вона?
- ⌛️Чи варто рятувати людину, чиє коротке життя наперед визначено?
- ⏳️Натомість якщо жити рік-два, може гайнути в мандри, провести час з сім'єю, стрибнути з парашута, почати справді "жити"?
- ⏳️Та й який би вибір Ви не зробили, вибір інших людей впливатиме на вашу реальність, то може краще взяти життя під свій контроль?...Вже не так однозначно, правда?

⏳️Авторка показує нам світ, де ніби відбувається соціальний експеримент, але без чітких правил і можливості вийти з гри. Ми бачимо, як суспільство розколюється і об'єднується з тих самих причин: дискримінація, кохання, політичні маніпуляції...яким шляхом врешті підемо?

⏳️ "Мірило" - це книга про ціну днів, про те, чи можна поставити знак рівності між жити довго і жити щасливо... Мені загалом сподобалась, книга змусила задуматись, не надто динамічна, трохи романтична, з цікавим, хоч і не надто ригінальним задумом...на 8/10 ❤️

Це книга, яка залишає після себе слід – гострий, як вітер з півночі, і пекучий, як вогонь багаття...

🔥Чи доводилося вам читати книгу, яка ніби простягає руку крізь століття й стискає ваше серце? „Відьми з Варде” – саме така...вона не просто розповідає про полювання на відьом у Норвегії XVII століття, а дає голос жінкам, яких історія намагалася забути...

🔥1622 рік, норвезьке узбережжя...вітер розриває море, чоловіки гинуть у штормах, а жінки залишаються самі...Вони рибалять, виживають, тримають на собі світ – і раптом стають ворогами для тих, хто не може їх контролювати..."п'є забагато елю", "заохочує інших жінок танцювати", "спокусила чужого чоловіка проти його волі" – ВІДЬМА 🔥

🔥Мені хотілось заламувати руки, вити з туги, плакати з відчаю і кричати від гніву...Авторка нам дає своїх персонажів на суд, не захищаючи... я їх і любила, і зневажала, і жаліла, і засуджувала... для мене це було дуже емоційне читання...

🔥Зачепила лінія "матір-дочка-сестра", боліла до останніх сторінок...чи ж може материнська любов бути не абсолютною? Наскільки сильно можна ранити найріднішу людину і які фатальні це може мати наслідки...чесно, я плакала...

🔥Це роман про неправду, яку приймали за віру, і про жінок, які ставали жертвами чужого страху... Він болісний, але важливий. І якщо ви думаєте, що полювання на відьом – це далеке минуле, просто згадайте, як часто жінок і сьогодні засуджують за їхні слова, вибір чи свободу бути собою...Наше начало сягає їхніх згарищ, з їхнього попелу постала наша свобода...

Моя оцінка 9/10🔥 І щира рекомендація❤️‍🔥

Вам точно знайоме це відчуття, коли книга обіцяє бути ідеальною... Загадковий маєток, що зберігає родинні таємниці, атмосферний, зловісний ще й загорнутий у ідальної краси обкладинку...Та чи часто Ваші очікування виправдовувались?

Це історія про Опал, дівчину, що одержима снами про будинок, в якому ніколи не була і книгою написаною Ліанор Старлінг, що жила і зникла у будинку сто років тому... І Артура, чоловіка, що хоче стати останнім вартовим будинку Старлінгів, будинку, що як і книга, повний чудовиськ....

Далі мої емоції, вирішуйте, чи близькі вони Вам...

🐦‍⬛Крізь сюжет постійно проглядає відчуття відсутності чи втрати місця , яке б можна було назвати домом, де можна впасти у люблячі обійми або навпаки наглухо закрити усі ставні. Та чи можна сховати своїх демонів за зачиненими дверима, чи вона як імла розповзатимуться з довгими кігтями і впадинами замість очей?
🐦‍⬛Чи можна зцілити себе від минулого, яке своєю чорнотою вже поглинуло тебе і породжує нових і нових чудовиськ, що рвуться на волю убивати....?

🐦‍⬛Що з людськими серцями робить відсутність любові? З чого зроблені кайдани, у які вона їх заковує?... із сили, злоби і самопожертви...і наші герої такі: зболені, та все ж мусять нести на своїх плечах, як меч, своє життя і відповідальність за життя інших....а що буде, коли таке серце зустріне інше, не менш зранене...

Не розраховуйте на динамічний трилер, темп розвитку подій тут не стрімкий, це радше повільне занурення у темну істрію...мені постійно бракувало відчуття напруги від загадки, яку потрібно розкрити. Це книга не про шалене гортання сторінок з думками "ну що ж там далі", але історії персонажів щемкі і резонуючі, тому обирати кожному до смаку.

Я купила цю книгу, бо вона видалась мені ідеальним метчем цікавого сюжету і красивого його оформлення. Та чи стався цей метч? У мене не зовсім, на 7/10

"Зимове сонцестояння" це некваплива розповідь, яка переносить нас у невелике шотландське містечко, де особиста трагедія, дружній порив, сімейні чвари і снігова буря поєднують під одним дахом головних героїв на Різдво...

Особисто мене книга не те щоб розчарувала, але і не зачарувала...Читається ніби і легко, тут доволі проста конструкція речень, але от бажання зачитуватись годинами, не відриваючись, книга у мене не викликала

В історії немає особливої динаміки, немає кульмінаційних моментів, сюжетних поворотів... тут просто описане життя, як воно є, з любов'ю до досить буденних деталей і, на жаль, частих повторень уже раніше написаного (що трохи закочувало мої очі)...

Герої не викликають ні захоплення, ні обурення, їхні дії чи роздуми, хоч і здаються інколи близькими чи зрозумілими, але зазвичай вони для мене просто були, я читала, особливо не переймаючись. В книзі піднімаються теми втрати, зради, батьківської любові, але все якось не надто яскраво, ну от я не змогла співпереживати сповна...

Та все ж, варто визнати, це і дуже комфортна історія. Я впевнена, що книга знайде свого читача, адже комусь неодмінно сподобається саме розміреність і неквапливість оповіді, спокійна атмосфера, те що називають "затишними читаннями". Також, мабуть, варто читати саме у новорічно-різдвяний період, тоді атмосфера книги буде більш доречною 💫

Для мене це 7/10

Тарі Вестовер 38 років, вона має науковий ступінь доктора філософії, який здобула у Кембриджському університеті...а ще Тара вперше сіла за шкільну парту у 17 років, до 7 років не мала ні свідоцтва про народження ні медичної картки і разом з батьками готувалась до кінця світу.
І Тара не художній персонаж, а цілком реальна людина ...

Прочитати цю книгу мене спонукали самі ці, здавалось би непоєднуванні між собою факти, хоча зізнаюсь, що сам жанр мемуари викликав величезні сумніви і побоювання, тож я щиро радію, що цікавість таки перемогла!
Ця книга варта читання! Більше того, ви її потребуєте!

Я не знаю як авторка наважується так відверто показувати своє життя, своє дитинство, свою сім'ю — все таке сокровенне, інтимне і дороге кожному... ця відвертість дуже підкупляє, Ви дивуєтесь, насправді Ви в шоці! Мені особисто здавалось, що я всю історію знаходилась поруч : за дверима, на задньому сидінні авто, часто пориваючись обійняти, захистити, допомогти...
Я вірила у щирість написаного, сприймала текст, як секрет, який мені довірили, щоб вказати шлях, підтримати, надихнути...

Ми сприймаємо багато речей як данність і насправді знаємо про це, та не беремо до голови поки такі історії, як ця, не нагадують нам, що навіть така базова необхідність, як батьківська любов і підтримка, не завжди даються за замовчуванням, іноді саме твоя сім'я — це і є найбільший виклик

Це історія не про мормонізм. Це історія про становлення особистості. Через біль, через травми фізичні і моральні, через самопізнання і освіту. Це історія про силу і світло, що кожен з нас в собі несе. І якщо йти на світло, то можна вийти з найбільшого мороку...

Книгу рекомендую, особливо, якщо шукаєте натхнення і поштовху до дії. Я відчула себе сильнішою ніж "до".

9/10❤️