Насамперед варто сказати, що книга цікава і завдяки ній можна багато чого дізнатися про роль жінок на службі у ізраїльської розвідки "Моссад". Але манера написання в неї така, що в мене відчуття, ніби я прочитала якусь казку🤔 В історії, описані в ній, я цілком і повністю повірила, але от спосіб викладення цих історій для мене чомусь видався якимсь не дуже серйозним і подекуди реально нагадував вже якийсь фікшн 😅

А ще варто додати, що якщо ви (майже) нічого не знаєте про контекст Ізраїлю (як я), то в тексті буде важко зорієнтуватися і зрозуміти, що відбувається і чому саме так відбувається. Наприклад, для мене залишається загадкою причина необхідності нелегального перевезення агентками "Моссаду" євреїв до Ізраїлю. Чому саме нелегально? Якщо це питання коштів, то організуйте трансфери за власний кошт. Можливо, я дійсно контекст не розумію, але коли на цьому пів книжки побудовано, а пояснення нема, то важкувато 😅

Однак насправді після прочитання вчергове запевнюєшся в тому, що жінки - неймовірні і для них немає нічого неможливого. На сторінках цієї книги я зустрілась з дійсно дуже хоробрими та відданими бійчинями "Моссаду" і історія кожної з них вражає 💪

Моя порада - якщо будете братись за цю книжку, краще мати якесь підґрунтя і розуміти контексти ліпше за мене 😅

Я чесно не знаю, чому в цієї книги нижчі рейтинги на Goodreads за, наприклад, "Сім чоловіків Евелін Г'юго". Можливо, погані оцінки ставили ті, яким, як і мені спочатку, здалося, що сюжет повільний, забагато всіляких зайвих описів, і вони закинули цю книжку, так і не відкривши для себе цей світ океану, серфінгу та розбитих надій до кінця.

🥇 Для мене "Malibu rising" зараз ділить перше місце в топі книг Тейлор Дженкінс Рід, тулячись разом з "Carrie Soto is Back" на п'єдесталі переможців.

🎾 До речі, Керрі Сото теж згадується в цій книзі, але зовсім з іншого, слабкого боку і мене це насправді дуже здивувало. По сюжету книжки вона зустрічається з тенісистом Бренданом Рендалом, який є чоловіком Ніни Ріви - однієї з головних персонажок "Malibu Rising". І коли він її кидає, виявляється, що її серце розбите, бо вона закохана.

Я навіть спеціально полізла в "Carrie Soto is Back", щоб перевірити, як цей період її життя описаний з точки зору самої Керрі. Очікувано, такого там не знайшлося. І або це провтик авторки, або це спеціально так було задумано, ніби в "автобіографії" Керрі вона хоче видатися сильнішою, ніж є насправді.

Тим не менш, книга неймовірна. Вона завдала мені найбільше болю з усіх прочитаних книг Рід і певно, саме це мене і підкорило. Вона і про свідому самопожертву своїми інтересами заради інших, і про егоїзм, і про розбиті мрії і сподівання, і про те, що деякі помилки виправити неможливо і неможливо випросити за них пробачення.

Дуже сильний текст. До мурах.

Якщо ви плакали після "Провулку Світлячків", то від цієї книги ви будете просто ридати. Ця книга — як жива рана, яку авторка перші 200 сторінок нещадно ятрила 😰😰

Події описані у книзі, частково відбуваються в перші дні та місяці після похорону Кейт, а інші — через 4 роки. По суті, книга чудово показує проходження горювання після втрати близької людини, падіння до самих низів і купу помилок, які можна наробити в стані горювання, коли все, що хоч якось нагадує кохану людину, дуже болить. Є в мене думка, що авторка сама пройшла через подібне горювання, але інформації про смерть в її сім'ї я не знайшла 🤔

В цій книзі відкривається причина неадекватної поведінки Хмаринки, мами Таллі. Більшість же героїв поводять себе ну просто неадекватно і викликають на початках сильну неприязнь. Але в тому є майстерність Крістін Генни — вона настільки глибоко "копнула" і відкрила такі глибини душі майже кожного персонажа, що останніх сторінок 100 книги я безперестанку ревіла і пробачила Генні весь той біль, якого вона мені завдала і всі ті недоліки сюжету, які були спочатку.

Сподіваюсь, що це продовження вийде в українському перекладі якомога швидше, бо воно дасть відповіді на всі ваші питання, які могли залишитися після першої частини 🤞 Однак будьте готові до того, що перш ніж ви їх отримаєте, ваше серце розіб'ється на мільйони друзок 💔

"Women can be heroes"

Я не перестаю дивуватися тому, як Крістін Генна це робить. Які неймовірно кінематографічні та живі історії вона пише. Я правда не розумію, чому ще не всі її книги екранізовані, бо коли читаєш її книги, в голові постає саме та картинка, яку ми звикли бачити в американських фільмах і серіалах.

Ця книга про американську війну у В'єтнамі. А точніше, про жінок на цій війні, які рятували життя. Про жінок, про перебування яких на війні в американському суспільстві не хотіли говорити, соромилися і вдавали, що жінок, які "пройшли В'єтнам", не існує. І про війну, яка для США стала найбільшим провалом в її сучасній військовій історії.

В центрі сюжету Френкі - 20-річна розбещена дівчина, яка після загибелі брата у В'єтнамі вирішує послужити на благо рідної країни та мобілізується до армії, аби служити в ній медсестрою. Закинута на інший кінець світу, вона проходить крізь пекло війни, днями рятуючи життя, проводячи в операційних по 18 годин на день, оплакуючи дітей, які залишились сиротами внаслідок цієї безсенсової війни. В компанії Барб і Етель, інших медсестер, які стануть її найкращими подругами на все життя, Френкі закохується, втрачає, намагається не боятися та при цьому ще піклуватися та рятувати поранених.

А потім Френкі повертається додому, в цивільне життя. І їй доводиться стикатися з реальністю, яка зовсім відрізняється від її очікувань. Чи зможе вона адаптуватися до реальності цивільної людини після 2-х років військового конвеєру?

So far це найкраща з прочитаних мною книг Крістін Генни, з нетерпінням чекаю її в українському виданні, бо книга просто надзвичайна ✨

Мері Берд — найвідоміша британська дослідниця класичної античності. На сторінках цього маніфесту — її спроба в ретроспективі дослідити місце жінки в двох аспектах — в публічній сфері та при владі. Починаючи з часів "Одіссеї" Гомера та закінчуючи сучасністю, вона відслідковує, як змінювались права жінок та їх сприйняття в суспільстві за весь цей колосальний відрізок часу.

Нижче наводжу деякі цитати, які особливо сильно "вкололи":

🗨️ "Чомусь запалі очі та зморшки на обличчі додають чоловічому образу мудрості й зрілості, а у випадку жінки свідчать про "закінчення терміну придатності"

🗨️ "Під впливом американських жінок мова ризикує стати "пустопорожнім патяканням, нев'язним белькотінням, гарчанням і скигленням", вона звучатиме як "ремиґання корови, рев осла чи гавкіт собаки"

🗨️ "Уявіть собі ситуацію, коли громаду спіткало нечуване лихо: усі чоловіки раптом заговорили жіночими голосами, і жоден з них — ні дитина, ні дорослий — не міг сказати нічого по чоловічому. Хіба ж це не жахливіше й не нестерпніше, ніж будь-яка чума?"

"Основна ідея полягала в тому, що обов'язок чоловіків — урятувати цивілізацію від панування жінок."

Дуже раджу до прочитання всім тим, хто досі вважає, що проблем з гендерною рівністю нема, але і загалом для того, аби зрозуміти, який колосальний стрибок зробили жінки для виборювання свого місця "під сонцем".