Читала книгу «Гіпотеза кохання» Алі Гейзелвуд ще влітку, і вона вивела мене з тривалого нечитуна.

Це без сумніву моя найулюбленіша книжка Алі Гейзелвуд (читала всі її твори, перекладені українською, за винятком «Кохання в мозку»). Окремим плюсом саме цієї книги є те, що в сюжеті немає згадок про країну-терориста, що робить історію ще більш затишною і вільною від важких реалій. (Наскільки я памʼятаю)

Сюжет чудово передає атмосферу академічного світу, з його тисками та суперечками, а також неймовірну хімію між героями.

Мені полюбилися герої-ботаніки та їхні дотепні і наукові балачки. Я щиро насолоджувалася їхньою хімією. Особливо зворушливо, як Адам підтримував Олівію в їхній спільній сфері – це змусило мене ще більше вболівати за цю пару.

Крім цього, сподобалося, як авторка описує жінок в STEM та труднощі, з якими вони стикаються (#metoo, теми емоційного та фізичного насильства в науковому світі).

«Гіпотеза кохання» - це книга для тих, хто любить легку романтику, що приносить приємні емоції на цілий день.

Обожнюю серію «Прощавай, трояндовий саде» 💖

Це одна з тих історій, які не тільки занурюють у світ закоханих сердець, але й дозволяють побачити ці почуття через призму труднощів і боротьби, на сам перед внутрішньої, за своє щастя.
Дуже чутлива й погідна історія про двох закоханих дівчат, які долали труднощі для здобуття свого щастя.
Сеттинг Вікторіансьої Англії та реальні історичні фігури зробили неперевершену атмосферу, де реальність і казка сплітаються в одне ціле.

Леді Еліс — молода, розумна і надзвичайно турботлива дівчина, що, незважаючи на свою обережність і прагнення приховати своє єство через жорстокі умови часу, все ж показує свою ніжність не лише до головної героїні, Ханако, але й до всіх, хто оточує її. Вона — уособлення внутрішньої сили і водночас надзвичайної чутливості.
Ханако — це рішуча і вперта героїня, котра без вагань прагне досягти своєї мети, незважаючи на усі перепони. Її сила волі та вірність своїм переконанням роблять її прикладом рішучості та стійкості.

Моїм улюбленим моментом в цьому томі є взаємодія Еліс з прислугою сімї Дуґлас, яка, усвідомлює особливість Леді та все одно приймає її такою, якою вона є (і це все ще люди Вікторіанської епохи). Також дуже подобаються маленькі моменти коли одна зі служниць натякає Ханако про орієнтацію Еліс, а також трішки шиперить головних героїнь. 🤭

Оскільки, на жаль, дуже мало перекладеної wlw літератури, то манга «Прощавай, трояндовий саде» точно сподобається поціновувачами цього «жанру».
Це з небагатьох манг в якій я навіть залишала стікери на милих та смішних моментах.

Дуже раджу 💗