📚Одна з найбільших, найкрасивіших і точно найулюбленіших серій у нашому домі це - Друзяки-динозаврики. Перша книжечка з'явилася у нас напередодні Геловіну, та не минуло і півроку, як ми зібрали усі 13 (поки що), які видало українською мовою видавництво Ранок.

🦕У цій частині невгамовний провокатор Тіммі Троодон заохочує несміливого Расмуса Рекса відправитися у небезпечну мандрівку за край Царства Динозаврів. Звісно ж, не сказавши нічого дорослим. Цікаво, що чекає на друзів по той бік гір? Добрі динозаври чи страшні чудовиська? Може 🦟комарили, або 🐲монстрозавр рекс, або 🦈акула-дракула, або 🌿хижа трава, або 🐉зомбозмії?

🏔Подорожуючи разом із малими динозаврами, можна відвідати Північні гори, побачити на власні очі безмежний океан🏞, а ще зустріти Трицератопса чи ще когось зовсім неочікуваного...

🦖Моя донечка почала слухати, а тоді вже й читати самостійно цю серію будучи у першому класі, але я впевнена, що вона чудово підійде і для дошкільнят, десь із 3-4 років. А от старших діток зацікавить не лише кумедна історія, а й коротка інформація про кожного із динозаврів, які там зустрічаються.

🦕Історій так багато, що вони вдовольнять найвибагливіших читачів.

📌...хай як важко, але в тому, щоб тримати зачиненими двері шаф зі спогадами, немає нічого доброго, бо тоді там мали звичку селитися печалі...©️

🏘Мене так розчулила літня історія лісового селища Чарівнокори, що я вирішила не відкладати читання осінньої.

🦊У книгарню Арчибальда Лиса з'являється незвичайний покупець, Селестен Вовк. З першого погляду відчувається, що той закоханий у книжки: як він торкається корінця, погладжує обкладинку, перегортає сторінки... Власник одразу впізнає у ньому споріднену душу, та вже наступного дня дізнається гірку правду. Вовк з'явився у Чарівнокори, щоб відібрати книгарню. Ба більше, він має документи, які свідчать, що книгарня належить родині Вовків, а Лиси тримали її весь цей час незаконно.

🍂Намагаючись розібратися у цій незручній ситуації, Арчибальд разом із племінником Бартоломе, вирушає на пошуки щоденників дідуся Корнеліуса, які той незадовго до інсульту передав членами таємного братства. Які таємниці приховує історія родини Лисів та що поєднує їх із Вовками?

🔍Ця сімейна історія з елементами детективу не менш чутлива за попередню і вже точно не дитяча. Моя донька-підлітка читала її, але судячи з вражень, зрозуміла далеко не все. На мою думку, це скоріше казка для дорослих з певним життєвим досвідом.
А Ви вже встигли побувати у книгарні в дереві? Познайомилися з цією мрійливою серією?

📌Психопати трапляються всюди, а не тільки в нетрях і сквотах, серед злиднів; трапляються навіть тут, серед цієї безмежної краси.©️

Фінал першої частини про Корморана Страйка ввів мене у ступор. Невже люди справді бувають такі недолугі? Друга частина викликала у мене страшну огиду і я вже планувала закінчити з читанням. У третій нарешті почалося те, за що я люблю детективні серії. Так, це стосунки між персонажами і подробиці їхнього особистого життя. У цій частині авторка нарешті відсипала трохи хімії між героями.

Коли Робін отримала посилку з відрізаною жіночою ногою та словами із пісні, Страйк одразу зрозумів, що це хтось, кому він попсував життя у минулому. От тільки таких аж четверо! То хто хоче помститися детективу втягнувши у це його помічницю?

Читати було цікаво, трохи гидкувато, а часом навіть образливо. Невже українка в Лондоні може бути лише повією? Невже реально існують люди, які прагнуть стати інвалідами? Невже у цьому світі така велика концентрація педофілів, ґвалтівників та інших покидьків? Сподіваюся, що ні, ні і ні. Дуже шкода Робін, але тепер принаймні зрозуміло, чому вона працює за копійки на Страйка.

Поки що ця частина сподобалася мені найбільше, а судячи по відгукам наступні будуть ще кращими, тож продовжую...

#км_бінго_марафон_2025

🌺🌺🌺 Нещодавно ми з дітьми (9 і 7 років) прочитали серію "Читання для реготання" Джеремі Стронга. Так от, цей тонкий англійський гумор, який максимум викликає посмішку, і близько не лежав біля нашого, українського, коли регочеш від душі, до кольок у животі, що аж стіни здригаються!

🌻🌻🌻 Цю книгу я купила навіть не читавши анотацію, бо була переконана, що вона чудова! По перше, улюблений багатьма, класний і сучасний автор. По друге, одне з найкращих видавництв. Ну і третє, але не менш важливе для мене — Остап — гарне щире українське ім'я, (ну і ще так звуть мого сина).

🌼🌼🌼 Розповідь починається, коли ми знайомимося з головним героєм, тоді ще безіменним новонародженим малюком, але вже зубатим (!) Власне саме через свої зуби він і отримав прокляття зі стонадцяттю халепами. Далі історія переносить нас на 20 з лишком років вперед, де перед читачем постає вже дорослий Остап Валерійович Квіточка, випускник педагогічного і майбутній сільський вчитель (правда ми так і не зрозуміли якого предмету) геть не перспективної школи. Тільки за дорогу від міста до села із хлопцем трапляється пару-вісім халеп. Добре, що за все своє життя, Остап звик до них і ставиться з гумором. Я навіть ставила його своїй доньці у приклад, бо вона частенько любить "робити із мухи слона" і маленький негаразд роздувати у велику проблему світового масштабу.

🌸🌸🌸 Та халепи випали на голову не лише цього "щасливця". Десь у пеклі, звичайний рядовий недочорт Вельзепер, який зафіксував родове прокляття, теж отримав цілу купу проблем на свою голову. До речі, цей Вельзеперд, чи точніше Вельзепук, ну словом точно якийсь там Вельзе...хтось, є окремою сюжетною лінією, яка не дуже сподобалася моїм дітям, але зацікавить будь-кого із дорослих. Ієрархія пекла з його чортами, недочортами, бісами і грішниками точно нагадає наші верхи влади, чи може низи???

🌻🌻🌻У цій книзі так багато неприємностей, що вистачить на всіх, головне навчитися правильно їх сприймати. Ну, а якщо Ви так не вмієте, чи не хочете, то хоча б посмієтеся від душі, а сміх, як відомо, покращує настрій і продовжує життя. Рекомендую на вік 9+ років і аж до старечого помутніння розуму.

"Смерть нікого не чекає. А якщо і чекає, то зовсім недовго."

Роман про смерть. Багато смертей. Вимушених смертей. Роман, у якому більшість описаних героїв померла. Ба більше, головним оповідачем твору є сама Смерть. Точніше сам, бо Смерть чоловічого роду. Та це не головне...

Роман про війну. Другу світову. Про гітлерівську Німеччину, нацистську партію і гітлер'югенд. Про геноцид євреїв. Та головне не це...

Роман про людей. Про Людей. Які вміють любити, радіти, бути щасливими і просто жити. На скільки це можливо в умовах голоду, війни та тоталітарного режиму. Про людяність. Про справжні почуття. Переховування єврея у підвалі одного з німецьких будинків. Можливість дати дівчинці вкрасти книжку зі своєї бібліотеки. Поділитися хлібом з євреями, коли сам голодуєш.

Роман про слова. Силу слів. Сказаних, написаних, прочитаних і не сказаних. Про книжки і голод знань, який сильніший за тілесний голод.

Роман екранізовано. Фільм шикарний, але книга значно краща. Написана вона дуже легко, невеличкими розділами, хоча і піднімає такі не легкі питання. Її неможливо прочитати швидко, бо кожне речення, кожен абзац, потребує, щоб його переосмислили.

Три книжки були найціннішим з усього, що у неї було.

Того року мені довелося намотати кілька кругів - з Польщі до Росії, тоді до Африки і знову до Польщі. Ви скажете, що я намотую круги щороку, проте іноді люди полюбляють додавати мені роботи. Зростає кількість тіл та їхніх вивільнених душ. Зазвичай вистачає кількох бомб. Або газової камери, чи тріщання далекої автоматної черги. А коли вже й це не докінчує справу, то, принаймні, залишає людей без даху над головою, і в усіх куточках я зустрічаю безпритульних. Часто вони біжать за мною, коли я проходжу вулицями спустошених міст. Вони благають забрати їх зі собою, вони не розуміють, що я не маю на них часу.