Це у нас друга частина з дилогії «Всі мої ключі і Ґайя», і вона мені сподобалась більше за першу)

Ґайя та Іґніс продовжують пригоди, але все стає серйознішим і більш заплутаним, коли Іґніса звинувачують у вбивстві, його батьки — зникли, а на місці рідного містечка — попелище, і відповідей ніхто не дасть просто так.

Мені зайшло більше, коли проблеми цієї парочки стали більш реальними та насущними, ніж ота незрозуміла небезпека, від якої треба рятувати Ґайю. До того ж нам в цій частині розкрили більше другорядних героїв (Стрей і Марні🥰), то ж було цікавіше вже спостерігати за різними подіями.

Також тут розвивається (при чому досить швидко) романтична лінія, і, хоча я бачила спойлери у вигляді оверлеїв, все рівно дуже було мило🤭 В кінці я навіть просльозилась трішки (але то від щастя🌚)

Від першої книги були двоякі враження з приводу Ґайї, бо вона була дуже ідеальна, а її сили/звʼязок з ключем працював на руку завжди, коли їй це було треба, і так само і спогади повертались в зручний час. Але в цій частині все ж таки додали трохи реальності їй, що мене порадувало)

Ну і головний герой, Іґніс)) Він мені сподобався ще в першій частині, в першу чергу через те, що оповідь йде переважно від його особи, то ж ми пізнаємо його найкраще. Але в цій частині він ну просто герой) Бачить, що кохає — одягнув каблучку (чотири каблучки!). Молодець!!! Але і не тільки тому герой, звісно) Йому тут добряче дістається з усіх сторін, і багато хто на його місці вже б здались, але Іґніс — не з такої сім’ї, як другі)) Він — С)

Загалом, я дуже рада, що познайомилася з цією історією і відкрила для себе ще одну українську авторку. Поки не знаю, чи хочу прочитати «Академію Аматерасу» чи інші книги Матолінець, але чому б і ні)

Рекомендую любителям пригодницького фентезі (але спершу прочитайте "Всі мої ключі і Ґайя", бо то ж перша частина))

Це любов з першого розділу💛

Джош — суцільний грін флег! Так шкода було його, коли він не розумів і не знав, чому Крістен не хоче бути з ним, вважав себе недостойним. Те, як він боровся за неї і їх кохання, просто вражаюче😻 Він поставив на перше місце здоровʼя Крістен, піклувався про неї від самого початку, вивчив всі її приколи і робив усе, щоб вона почувалась комфортно🥹 А цей ретельний план в кінці? «Просто скажи, що ти згодна». Та як тут не віддати своє серце цьому чоловіку??

Я розумію Крістен і її небажання забрати в Джоша його мрію, але дуже рада, що все ж таки вона зрозуміла свою цінність (з допомогою Джоша, знову ж таки, та Слоан), та поборола кількох демонів у своїй голові. Її історія проблеми з репродуктивністю дуже щемка, мені здається, що це нечасто є центральною проблемою в літературі, а тому дуже важливо, що про це пишуть і говорять, бо, на жаль, це серйозна проблема у жінок, яку дуже часто вони проживають на самоті(

Дружба Джоша і Крістен на початку теж заслуговує окремого коментаря, бо вони так круто зійшлись із самого початку) Смішно було читати про намагання Крістен виглядати, як волоцюжка, щоб Джош не подумав, що він їй подобається🌚 Пранк з туалетним папером — вибачте, я в захваті)) Знайдіть собі мужика, який поїде вночі обмотувати будинок найкращих друзів туалетним папером, знаючи, що вам же і доведеться допомагати зранку прибирати цей безлад)))

І насамкінець щоб без спойлерів, просто скажу, що дуже чекаю другу книгу і щасливий кінець для персонажа з цієї книги, бо сльози так і котяться💔

Тут у нас історія Медді, матері-одиначки, та її двоюрідної бабусі Руті, за якою вона доглядає, оскільки та вже стара та практично не бачить.

У житті цих жінок раптово з'являється такий собі Раф, який переконаний, що його батько колись мав стосунки з Руті, адже знайшов її листи до нього.

Книжка мені сподобалась. Я прекрасно розумію ситуацію Руті та Найджела, які жили у час, коли розлучення не були прийнятними, особливо, серед військових, то ж їх кохання було приречене. Вони пронесли свої почуття крізь усе життя, і, думаю, по-справжньому були щасливі тільки поруч один з одним.

Щодо Медді та Рафа, то їх історія звісно набагато краща, бо тут уже немає зрад чи помилок, є певні недомовки та поспішні рішення, зроблені під впливом емоцій, та все ж це робить їх стосунки реальними.

Це непогана історія з нотками Різдва, якщо є бажання почитати про дорослих героїв з дорослими проблемами, то це вам треба.

Завʼязка дуже схожа на «Одне за одним» - група колишніх друзів/учасників спільноти збирається у віддаленому маєтку на Різдво, їх починають вбивати один за одним, а вбивця — хтось серед них.

Однак ця історія мені сподобалась трохи більше, ніж від Рут Веа, як мінімум, тому що тут вбивця для мене був досить неочікуваним майже до самого розкриття. Загалом, написано непогано, і мені було цікаво і легко читати, мотиви тут були у багатьох досить непогані, то ж під підозрою були всі (навіть Карл, який зник багато років тому🌚)

Розвʼязка непогана, як для трилера. Якщо полюбляєте трохи моторошні, трохи загадкові історії з присмаком Різдва, то це непоганий варіант

Ох, ця книга була такою нищівною, як про неї кажуть. Можливо, навіть сильніше.

Історія тут про Беккета, військового у відставці, та сестру його побратима Еллу, якому він пообіцяв турбуватись про неї, у разі, якщо той загине. У Елли двоє дітей-близнюків, вона мешкає у маленькому містечку та розвиває готельний бізнес.

Елла — неймовірної сили жінка, яка в свої 25-26 років винесла стільки горя і переживань, що ніхто не зумів би назвати справедливим.

Беккет — цей чоловік теж має свій багаж горя і помилок, які крають його серце, але разом з Еллою, я впевнена, вони знайдуть шлях до зцілення💔

Діти, Мейсі і Кольт, — це любов. Ці чарівні близнюки зі своїм особливим звʼязком та здатністю розуміти один одного без слів підкорили моє серце і розтоптали його водночас.

Якщо маєте в собі сили і запас енергії, то однозначно варто прочитати, бо ця книга того варта. Але якщо не маєте бажання потрапити в емоційне пекло і пролити мільйон сліз, то не рекомендую.