Це продовження книги «Зимові заручини». Друга частина з тетралогії «Крізь дзеркала». У цій книзі Офелію призначають казкаркою (не чтицею, як написано в анотації🙂) при дворі Фарука. Згодом вона починає отримувати листи з погрозами смерті, якщо вона не скасує весілля із Торном. Такі ж листи, виявляється, починає отримувати не лише Офелія, а й інші люди. Люди, які жили в Місяцесяйві — найбезпечнішому місці на ковчезі. Але потім усі ці люди починають зникати…

Книга мені сподобалася, я була рада повернутися у цей всесвіт і знову прожити дні з героями. Але чомусь враження від цієї частини лишилися не такими яскравими та сильними, як від першої. Можливо, через те, що «Зимові заручини» — третя книга, яку я прочитала після повернення. А зараз я вже прочитала близько 30 книг у різних жанрах і маю, з чим порівняти. Думаю, у цьому причина.

Якщо в першій частині шморгання носом і постійний страх Офелії я сприймала мило, як особливість персонажки, її родзинку. То в цій частині ці родзинки мене вже дратували. Приблизно 450 перших сторінок Офелія постійно лякалася і шморгала носом, проте в кінці вона нарешті зросла. Нарешті вона змінилася і заявила про себе.

Також мене дуже потішив розвиток відносин між Офелією і Торном. Я люблю слоуберн, тому мені подобається, як повільно та гармонійно все в них відбувається. Хоча, читаючи кожну їхню взаємодію, я подумки кричала: «ТА ПОЦІЛУЙТЕСЯ УЖЕ»😂 (❗️спойлер❗️так і сталося в принципі, але результат був невтішний😁)

Сюжет теж цікавий і динамічний. Не лише Офелія отримала розвиток своєї арки, а також Торн, Фарук, Беренільда та інші важливі та другорядні персонажі, які лишаються з нами з першої частини❤️

Освальд — пʼятдесяти дворічний чоловік, якому лишилося жити лічені дні. Його легені з кожним днем згасають через забруднене та холодне повітря Чикаго. Тож Освальд, не маючи ані родини, ані друзів, кидає усе своє минуле життя та переїжджає до маленького містечка на річці.
Книга розповідає про Різдво з надією, турботу та людей. Різних людей: добрих і злих, хороших і поганих, відкритих і насторожених.

Я очікувала від цієї книги відчуття різдвяного дива, що в принципі я майже отримала, але не в тому вигляді. Думала, що це буде солодка історія, а вона виявилася збіса реалістичною. Адже розповідає про різноманітне життя людей одного міста.

Загалом історія достатньо тепла та чудова. Персонажі гарно прописані, вони не видаються картонками, незважаючи на невеликий розмір книги.

Проте мені було важко читати перші 60 сторінок. Описи хвороби Освальда, його психологічний стан, самотність, думки про близьку смерть. Це мене дуже тригерило та чіпляло в погано сенсі цього слова🥲

Я не поціновувачка такого жанру, тож по-справжньому чесно та гідно не можу оцінити цю книгу. Для мене це трійка, але для багатьох знайомих це тверда пʼятірка.

Раджу читати тим, хто любить реалізм і сентиментальну прозу — вам точно сподобається. Але точно не раджу читати людям із підвищеною тривожністю, адже ця книга може стати сильним тригером і для вас.

Тут немає глибокого сенсу, суперпрописаних персонажів чи важких моментів. Це дуже легка книга, яка читається на одному подиху. Сюжет простий і клішований, але не менш чудесний і приємний.

Я прочитала книгу менш ніж за годину — наче фільм подивилася. Я дуже люблю такі історії, які загортають в ковдру кохання на свята. Це завжди дуже приємно читати🥹

Трошки ловила вайби «Панку 57», але не через жанр, а через листування персонажів. Мені подобається такий троп у книгах🤭

Якщо ви полюбляєте легкі святкові історії, тоді вам має сподобатися🫶🏻

Я більше двох тижнів збирала до купи всі враження та емоції, щоб написати цей відгук. Але, здається, я досі не можу повноцінно описати весь захват і задоволення, які я отримала при читанні «Четвертого крила»🥹

У цій книзі було все, що я люблю: сильна головна героїня, яка не є Мері Сью; палка любовна лінія; тема відносин батьків і дітей; тема дружби; купа міфологічних і фентезійних істот; а також яскраві другорядні персонажі та любовні лінії.

Ця книга виклала в мене цілий шквал різноманітних емоцій, у тому числі сльози — я вперше плакала над книгою😂

Єдине, що мені не надто сподобалося у книзі, — це гіперфіксація головної героїні на любовному інтересі. Вона буквально забувала про все, як тільки бачила його. Ось це мене інколи дратувало🥲

Авторка чудово прописала не лише головних героїв, а й другорядних. А ще там були такі харизматичні дракони! О боже, лише заради них варто читати цю книгу. Дракони в цьому всесвіті — не просто домашні тваринки чи засіб для пересування, а повноцінні особистості зі своїми характерами, сімʼями, правилами та уставами. Я б навіть сказала, що там дракони головніші за людей. І це мене теж підкупило.

Останні 100 сторінок мене розтрощили. Я плакала, сміялася, дивувалася, а на останніх рядках — я офігіла та не вифігіла назад😂

Коротше кажучи, я отримала справжню насолоду. Із нетерпінням чекатиму на продовження цієї серії❤️‍🔥🪽

Існує Держава — тоталітарна країна з жорстокими правилами та обмеженнями, за порушення яких суворо карають. Правильний спосіб життя, збалансоване харчування, режим сну, медитації, обовʼязкова психотерапія, лікування — це основи Держави, яких мусять дотримуватися усі її громадяни. Які, в свою чергу, поділені по сферах роботи, серед яких найбільше цінуються військовослужбовці, службовці та лікарі. У Державі існує високо шанований проєкт «Лабіринт», у якому майже всі учасники помирають. А якщо комусь щастить вижити, то їх все одно опісля неможливо знайти…
Що ж це за проєкт? Лабіринт — це лише алегорія чи насправжки? І чому там така висока смертність?

Я страшенно люблю антиутопії, і ця потрапила в саме серденько моїх смакових уподобань. Тут не класична антиутопія, а з крутими домішками трилеру та лютого саспенсу. Ось ця постійна напруга, відчуття небезпеки, наближення халепи — прямо в саме серце❤️‍🔥

Також мені сподобалося, що тут було піднято багато важливих тем: війна, тоталітаризм, ідейність, поклоніння режиму, сліпа віра, а також дружба, сімейні цінності та психологічне здоровʼя. Також окремо хочу виділити відсилки на грецьку мітологію — це теж просто💔

Однак мені не вистачило розкриття головних персонажів і деталізованості всесвіту. Як виникла ця Держава? Що за Війни за кордон? Чому немає допомоги ззовні? Де взагалі знаходиться ця країна? Ось цього мені дуже не вистачило. Проте я чекаю на продовження і сподіваюся на розкриття цих питань!

Це був дебютний роман авторки, і я вважаю його чудовим початком письменницької карʼєри! Мені «Проєкт "Лабіринт"» дуже сподобався, щиро рекомендую🥰