Це було добре.
Це про розумну, хитру і беземоційну дівчину, що змінює своє життя, свій зовнішній вигляд так легко і майстерно, що це не можливо не захоплюватися цим!
Особисто для мене середина книги була трохи затягнута і нудновата, але сюжет шалено пустився галопом на останніх 30 сторінках.
І стався такий нашвидкоруч скомканий і відкритий фінал.
Авторка пише добре, вміє привернути увагу, зацікавити.
Але фінал, мотиви, розгадки не прописані, не деталізовані і від того дратують своєю обірваністю та незавершеністю. Такий накал, нааакал і в кінці такий пшик🫠
Ця книга неймовірно наповнена темами, що можна обговорювати годинами. Психологічно і психіатричні проблеми кожного персонажа цікаві і оригінальні.
Якщо я до кінця книги була на боці Марка, то після обговорення цього твору, я вже не можу стати ні на чий бік, бо багато недоліків були розкриті моїм очам. Там нема нормального, здорового персонажа. І це прикольно, це цікаво. І, до речі, в мене не виникло відчуття, що цей твір написаний в 1960х роках. Мова жива і сучасна, можливо, завдяки хорошому перекладу.

О Господи, детективна складова ШИКАРНА.
А от інше (а саме: написання книги цими героями, їх фрустрації, стогнання-кохання), якого там 50%, це суцільний або частковий фейспалм.

Але Написано цікаво!

І я навіть раджу) бо особисто прекрасно вмію читати по діагоналі банальщину і повтори))

Але ця книга:
По-перше, надто-надто доооовго і
По-друге...
Мене дуже дратували ці дебільно-наївні діалоги між 15річною шмарклявою дівкою та 34річним недорозвиненим чоловіком, у якого, видно, сталося підліткове дозрівання аж тільки зараз!

Нола психологічно хвора, що абсолютно не заважає їй також бути активною любителькою пострибати на дорослому Гаррі, бо як він не схоче її, вона себе закатрупить)

Гаррі слинява мямля, яка тане він цієї занадто рано фізично розвиненою білявочки, от нічого, бідося, з собою зробити не може, так її любить, просто з першого погляду...
Їх діалоги то окрема блювотна історія.

Напевно, я просто цинічна лярва, як цей містер Рот(адвокат Гаррі)

"Рот стенув плечима.
— Правду кажучи, я від самого початку мав рацію. Ця дівчинка була хвойда. Давала всьому місту, а Ґольдман просто пошився в дурні: закохався в неї по вуха, романтик прицюцькуватий, писав їй слиняві листи і навіть цілу книжку набазграв."

Ох, як я сміялася, коли Гаррі розказали, що кохання всього його життя, цей прекрасний білий янгол, брала за щоку у шерифа поліції.
Ну, нє, маю зазначити, що маленька це робила, щоб убезпечити свого нещасного Гаррі...
Ви навіть не уявляєте, що це мале 15річне дівча там витворяє, щоб захистити цього тендітного творчого 34річного невдаху-письменника. Просто занавєс!

А Гаррі-то безперечно невдаха! Який брехав цілому світу, але не в тому, в чому можна подумати, якщо ви ще не дочитали до останнього розділу))
Лузер, тюфтій і розбещувач малолітніх шльондр👌🔥

Гаррі:
"Ось що я робив, коли ішов із «Кларксу» о четвертій годині. Я сідав за кермо і їхав до школи. Ставав на паркувальному майданчику для вчителів, простісінько перед головним входом, і, ховаючись в авто, чекав, доки вона вийде. Коли вона з’являлася, я враз сповнювався життя, сили… Мені вистачало щастя мимохідь побачити її: я дивився на неї, аж доки вона сідала в шкільний автобус, а потім іще чекав, коли той автобус зникне вдалині."


Додам, що Нола сама на нього стрибала, умовляла, майже шантажувати... На її хвору думку, якщо пропозиція себе чоловіка не торкає, ну що ж, треба вкоротити собі віку😂:

"Гаррі дізнався про все те від Ерні Пінкаса о десятій ранку. Той довго грюкав у двері й, угледівши Гаррі в халаті і з розпатланою чуприною, зрозумів, що розбудив його.
— Я подумав, що вам ніхто не скаже, ото і прийшов, — сказав він.
— Про що не скаже?
— Це Нола.
— Що Нола?
— Вона намагалася вкоротити собі віку. Намагалася накласти на себе руки."

Додам декілька прикладів діалогів голубків:

"— То ви не вважаєте мене бридкою?
— Бридкою? Ох, Ноло, ти така гарна!
— Правда? Я так засмутилася… Думала, не подобаюся вам. Навіть хотіла виплигнути з вікна.
— Не кажи таке.
— То скажіть іще раз, що я гарна…"
Бугага😂


"— Ноло, нехай тобі! Ти так налякала мене!
— Он що я у вас викликаю! Страх, так?
— Ти добре знаєш, що це неправда… Що ти тут робиш?
Вона заплакала.
— Я й сама не знаю… Я так вас кохаю. Я ніколи такого не відчувала…
— Ти втекла з дому?
— Ага. Я кохаю вас, Гаррі. Чуєте? Я вас кохаю, як ніколи нікого не кохала і ніколи більше не кохатиму.
— Не кажи так, Ноло…
— Чому?"
Чому в мене ці діалоги викликають суцільний фейспалм 😂😂😂



"— Любий Гаррі, не дивіться на мене мов побитий пес. Обіцяєте ніколи не бути недобрим?
— Обіцяю.
— Просіть вибачення за всі ті дні, коли кидали мене саму під вашими дверми і жодного разу не відчинили мені.
— Ноло, пробач мені.
— Ви погано просите вибачення. Станьте на коліна. На коліна і просіть вибачення."

Оце нагадує виставу Шекспіра в театрі і гру дуже поганих акторів... Ця їх любов абсолютно не торкала, а від середини книги вже навіть дратувала. Бо вона, особисто мені, була якась пластикова, штучна, ненатуральна, перенасичена трагізмом і драмою.

Це було дотепно, динамічно, сумбурно, але безперечно цікаво)
Мушу попередити, що цей твір специфічних і, скоріше за все, оцінять саме ті, хто любить Пратчетта)
Персонажі всі були оригінальні, прописані чудово. Я вірила, що вони живі)
Антагоніст, однак був трохи пласким і не дуже зрозуміла була його мотивація.
А редактор, цей алкоголік, якому нема чого втрачати — просто вогник за його Чорний гумор)
Тут є магія, магічні створіння, таємниця та звичайні буденні справи газети, що друкує все попало і намагається вижити.
Тут є предмет, що володіють своїм шармом і характером — друкарська машина, вона нєчто)
Читайте! І вже вийшла друга частина, за яку я вже взялася

Я намагалася бути об'єктивною. Тому вирішила врахувати все і визначити середню оцінку.
Атмосфера 5*
Мені дуже сподобалося, як автор змалював оцю всю похмурість, невідворотність, трагічність. Цитати:

"Дорога ставала дедалі крутішою. Невеликого дощику було достатньо, щоби притоптана земля перетворилася на багнюку, й невдовзі кожен крок давався все складніше. Черевики загрузали в багні, обличчям стікала вода. Дорога попереду різко повертала, над нею нависали зубчасті скелі, що затуляли собою краєвид. Дівчина не бачила попереду ані диму, що піднімався б з димарів, ані солом’яних стріх. З лівого боку широкі морські хвилі із солі й піни лизали край дороги. Одна з них перекотилася через камінь і обмила кінчик її черевика."

"Далеко внизу хвилі вгризалися в скелі. Тепер Еффі бачила в цьому лише акт поглинання: темна вода пожирала блідий камінь. Коліна під нею підігнулися, і вона безпорадно опустилася на траву, що тріпотіла під поривами вітру."

"Правда полягала в тому, що під вогкістю та пліснявою Еффі побачила чимало прекрасних і незвичайних речей. Неначе скрині зі скарбами, вони чекали, щоб їх врятували з потопленого корабля. М’які плюшеві килими, мабуть, коштували нечувано дорого, а канделябри було зроблено зі щирого золота. Але жодну із цих речей неможливо врятувати від гнилі та моря."

А ще мені сподобалася поезія)
"Еффі почала цитувати:
— Король засинає і бачить вві сні
Бої на мечах серед смерті й різні.
Крізь лати свої король кров відчуває,
Що в жилах його ворогів закипає.
І мріє він в тому кривавому сні
Про ріки й очищення в свіжій воді.
Він бачить, як луска дракона палає,
Коли монстр тіло своє розгортає.
Іклища у бестії — гострі мечі.
О ні! Наш король поліг в вирі різні!
Бо в світі зі снів наш король уявляє:
Він — лицар й дракон і себе сам долає."

Сюжет трохи місцями просідав, але ідея новенька, тож най буде 4*.

Був навіть конкретний ляп. На момент розповіді Еффі 18 років.
Цитата:
"Протягом останніх десяти років бабуся те й знала, що питала у своїх листах, чи зустріла онука нареченого для себе. «Ні, — завжди відповідала Еффі, — не зустріла»."
Ну, камон, не з 8 років питати це у дитини)

Ггероїня 1*.
90% тексту я мріяла, щоб вона десь вже нарешті втопилася. Бісила до сказу своїм синдромом шизанутої "жертви", безхарактерністю, абсурдність суджень і дій.

Я вже давно не підліток. Напевно, тому я настільки гостро і без розуміння реагую на дії і думки героїні, відсутність в них логіки, послідовності та реалістичності.

Авторка трохи реабілітувала її в моїх очах буквально в останніх 10ти% книги.
Краще пізно, ніж ніколи, як то кажуть.
Цитата Еффі:
"— Шкода, що я не боролася, — Еффі здивувалася, що сказала це. Слова мимовільно злетіли з її вуст. — Я знаю, що врешті-решт перемогла його, але протягом стількох років я просто тікала й ховалася. Я просто сиділа, дозволяла воді заливати все навколо мене. Я не знала, що можу боротися. Я не знала, що робити, окрім як чекати, поки потону."
Алілуя. Прогрес почався! Тож в неї все попереду.
Кінець багатообіцяючий для Еффі

Тверді 4*
Серця наґів дуже приємно здивувало. Плюси:
раси незвичні та цікаво змальовані, світ новий і карта до нього детальна, багато корейської міфології, щодо якої є відсилки, пояснення, тлумачення (перекладачу окрема ВЕЛИКА повага).

Сам сюжет доволі простий і не оригінальний, але герої колоритні, я б сказала, що саме вони є рушіями взагалі нашого з вами просування по сюжету, і загалом цікавості щодо того, що ж буде з ними далі, як вони здолають перепони і розрулять спірні ситуації.
Тут є таємне минуле, нерозкриті таємниці, монахи, різні боги, складні сімейні відносини, вимерлі раси, пророцтва, гештальти, місія порятунку світу... і дракон)

Гумор непоганий, однак місцями трохи недолугий.
Сюжетні повороти бували неочікувані і, на жаль, часом від того необґрунтовані та незрозумілі.

До якогось конкретного героя так і не пройнялася особливою симпатією. А от обурення, несхвалення багато, хто викликав.

Про героїв:

Трохи підбішував Біхьон зі своїм сміхом дурачка та простачка 🙈 такий собі тонкої душевної організації простофіля з колосальними вміннями

Тінахан) по вайбу це Двейн Джонсон 😅💪💪💪

Кейґан дуже мудрий і ДУЖЕ мутний тіпчік з моторошною дієтою та філософією, яку я поки ніяк не змогла збагнути і це мене тіліпає.

Рюн... слинявий підліток з гострою високоморальністю, яка дивна, як для його раси.

Само (ім'я) ... ну це просто якась вперта до безглуздя і абсурду наґиня.

ЗАГАЛОМ мені сподобалося.
Це тетралогія. Повторюся: якість перекладу ШИКАРНА.
Чекаю на другу книгу, на яку мають вже от-от відкрити ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ.