Дуже класний жіночий іронічний детектив. В міру божевільні герої (хоча не усі в міру), убивство, на яке чекали 60 років, та розумна, хоча і не сильна (фізично), героїня. А ще юні матері, віддані діти та ще багато "цікавинок".

Про що? Про дивну родину та не менш дивне селище. А почалося усе в 1965 році з погроз та передбачення смерті. І з тих пір Френсис боялася, що її вб'ють і робила усе, щоб захиститися І знайти ту "дочку" (так сказано у пророцтві), що зуміє в усьому розібратися. А коли певні, на перший погляд, незначні, події, спричинили зміну заповіту і примусили розбиратися з усім цим вже Енні, вона була не проти, тим більше, що на кону — спадок, і не лише матеріальний.

"Я б дуже хотіла зробити це в нормальний спосіб, повірте мені. Про Олівера я скажу за мить, але спершу звернуся до Саксона та Аннабель. Я давно знала, що моє життя закінчиться вбивством, тож залишаю своє майно — усе цілковито, включно з коштами на всіх моїх рахунках, — тому з вас, хто успішно розкриє моє вбивство."

І змагання почалося! А паралельно ми читаємо про розвиток подій у 60-ті. Вони такі дивнючі! Я навіть уявити не можу розмірів тих тарганів, що жили у головах героїв. То ж ті події спричинили сучасні, тому це історія про розкриття двох вбивств.

Легка, романтична історія. З елементами фентезі (подорожі у часі), роздумами, коханням та вірною дружбою. А що ще треба весною?

Про що? Климентина сумує за своєю тітонькою, яка заповіла їй свою квартиру. І це житло живе своїм життям, бо інколи ти можеш потрапити на сім років назад або зустріти людину, яка живе тут через сім років. Так сталося з тітонькою, так сталося і з племінницею. Повернувшись на сім років, вона зустріла хлопця з лагідними очима, жагою до життя та прагненням зробити кар'єру у гастробізнесі.

"Але він не повірив би. Я була достатньо дорослою, щоб це знати напевно. Тому що, хоч він і вірив у романтику в шоколаді та кохання в лимонному пирозі, історія про дівчинку, яка жила у майбутньому, звучала надто абстрактно навіть для його вух."

Як і в усіх романтичних творах ці двоє закохаються, але чи є у них майбутнє? Бо в його часи Лимончик (так він її називає) ще не готова до стосунків, а у її часи це вже зовсім не той невідомий нікому хлопець з мрією. Тому вам буде цікаво дізнатися, як там усе вийшло. А ще авторка нам нагадує про необхідність щастя, бо навіть, якщо ти якусь справу робиш відмінно, вона може не зробити тебе щасливим.

Відразу попереджаю, що книга сумна. Бо в темі смерті та її сприйняття немає нічого легкого. Принаймні для нашої культури. Бо ми ж, на відміну від героїв "Тіней незабутих предків", поводимося зовсім по-іншому.

Про що? Книга, найперше, має за мету допомогти людям, які переживають втрату близької людини. Саме переживають, скільки б часу не минуло з моменту смерті. Бо усі люди різні, дехто не може повернутися до здатності повноцінно жити роками. І це, як на мене, не про силу кохання, це про сукупність факторів, емоцій, налаштувань.

"Ми повинні говорити про горе, зрозуміти, що скорбота — це цілком природний і нормальний процес, а не щось таке жахливе, чого ми маємо соромитися, всіляко уникати або чим нам можуть дорікати. Ми маємо не зволікати, а розпочати обговорення по-справжньому дієвих навичок, які допоможуть людині бути готовою зіткнутись із реаліями життя, кардинально зміненого втратою близької людини."

Авторка сама пережила смерть партнера, тому, окрім практичних рекомендацій людям, що переживають втрату, книга має розділ щодо дій людей, що поруч. Ось тут усе сумно. Чіткого розуміння, як ти можеш допомогти, немає. Усе від ситуації. Мій висновок — менше говори, роби, що потрібно, слухай, а у разі чого — будь готовий піти. Так, людина, що переживає горе, може не бажати спілкуватися з вами. Тут немає жодної провини, треба просто це прийняти.

Про що? Про історію кохання Віти (Україна) та Кароля (Польща). Відразу попереджу, що це не історія про біженців. Дія відбувалася у мирні часи. Це - історія кохання, притирання, злагодження. І я не можу назвати її ромкомом, це дещо краще)

"— Вона непередбачувана, і в цьому її драйв. Думаю, тому Кароль на неї й запав, — долинули до мене слова Войтка.  
Що? Спершу покупки під гіпнозом, а тепер слухові галюцинації?"

Отже, Віта — самотня молода мама, переїхала разом з сином та дідусем до Вроцлава. Місто їй подобається. Дівчина має друзів — українців, які і допомагають одне одному, а інколи і користуються добротою. І одного разу, при досить пікантних обставинах, Віта знайомиться з Королем, бо їхні діти ходять до одного садочку. А потім виявляється, що їм ще й разом працювати ... Ну, ви зрозуміли. А зважаючи, що ці двоє вже дорослі люди з обов'язками, розвиток їхнього фізичного кохання відбувався не як у сентиментальних романах. Без гумору і не осягнеш)

Мушу долати, що окремою родзинкою книги є освідчення у коханні Вроцлаву та Львову. Приємно.

То ж, книга мені, в цілому, сподобалася) Можу сміливо рекомендувати навіть своїм інстаподружкам. Мила книга про звичайних людей. Життєва історія. Але без надмірних очікувань, будь ласка)

Читаючи цю книгу, я зрозуміла, шо вже її читала. Давно. І це не дивно, бо це ж класичний детектив. Але я чогось не пам'ятала, чим саме вона закінчилася. Перечитала, зрозуміла, чому не пам'ятала)

Про що? Інспектор поліції потрапив до лікарні з поламаною ногою. І так йому тут нудно, що не читається, не лежиться, не можеться. І ось його подруга приносить йому світлини кількох людей, бо є у чоловіка гобі — він визначає по обличчю, ким є людина. І ось він категорично не згоден, що обличчя короля Англії, якого усі сучасні англійські підручники вважають злочинцем і вбивцею, дійсно є таким. І поліцейський розпочинає власне історично-кримінальне розслідування. На щастя, не сам, а ще з молодим чоловіком, що також прагне дізнатися правду.

"Цінності істориків настільки відрізнялися від тих, з якими він був знайомий, що не було жодної надії зійтися з ними на якійсь спільній основі. Йому краще повернутися у свій Скотленд-ярд, де вбивці — це вбивці, і де Кокс виявиться саме там, де жив до цього Бокс".

Це один з п'яти романів з циклу про інспектора Алана Гранта. Опублікований у 1951, останній при житті авторки. Зважаючи, що я люблю спокійну класику, хотіла би прочитати і інші. Цікаво, чи вони вийдуть друком?