Окей, народ. Я дочитала «‎Зустрінемося в іншому житті» від Катріони Сільві... і мені треба хвилинку. Або день. Або тиждень. Щоб просто зрозуміти, що тільки-но відбулося. Бо я очікувала зовсім інше, але те, що я отримала мені подобається❤️ не менше того, про що я думала. Знаю, складно, але це було ВАУ🍒

Це та книжка, де я така: о, фентезі. о романтика, клас, давайте. А потім... ХОП, і я вже думаю, що Лабораторії потрібно видавати книжки з пачкою серветок у подарунок (ну, може, не зовсім пачка, але декілька штучок мені знадобилось, бо було... було)... легенько так. Ніжно💔

Наші герої, Тора і Санті, вони постійно зустрічаються у різних життях, і щоразу щось між ними є. То любов, то дружба, то взагалі якась драма. Але завжди, щось справжнє💔. Історія про те, що зв’язки не зникають... навіть якщо здається, що зникли. Ото я поет😂

Фінал. Господи, фінал👀. Ну як сказати… не зовсім те, що очікувала, але блін, як же добре зайшло. Трошки сумно, трошки тепло, і дуже влучно. БУЛО, ЩО РОЗКАЗАТИ.

Мені сподобалось, все пов’язано, у всьому є сенс. Маленькі деталі, емоції, діалоги, вони всі стають частинкою великої картини.

Це була така крута, емоційна подорож. З магією, надією і теплом. Рекомендую всім, хто хоче книжку з серцем, чимось незвичним, та краплинкою філософського присмаку. Це було чудово❤️

Прочитала за кавою комікс «Надзвичайна», і от не знаю, як мені воно?..

Про що? Про школярку, яка потрапила в аварію, вижила і отримала надздібності й тепер бачить смерті (у тому числі свою😅). За нею полює секретна організація (як без цього), і щоб вижити, потрібно прибрати вбивцю (супермегакрутого) першою. Все звучить епічно, але на справді... Що є, то є🦮

Малюнки...ВАУ💥 Детальні, соковиті, атмосферні, можна просто сидіти й роздивлятись. За це вже плюс.

А от з історією… ну, трохи не зрослось. Ідея є, динаміка є, супергерої теж є, але якось усе дуже стисло. Не встигла повірити героям, щоб хвилюватись й вболівати. Хоча, може, це вже я така, не дуже ведусь на підлітків, які миттєво стають мегакрутими😉

Тож якщо хочете класну картинку й історію на раз, щоб красиво й швидко, спробувати варто. Але я б на багато не розраховувала👀

Я не планувала вчитись робити хліб, але сталося те, що сталося🍞

Спочатку була просто цікавість — дівчина, яка розробляє роботів, хліб і дивна закваска... Але я дуже швидко втягнулась. Бо ця книжка реально пахне... От прямо так, наче щойно дістала хлібчик із хрумкою скоринкою, теплим м’якушем, а десь поруч тарілочка з домашнім маслом... 🤪

І читається вона так само, тепло, легко і смачно.

Про що? Про Лоїс, яка живе своє звичне життя, працює нон-стоп і харчується, як... а як вийде.

Все змінюється, вона починає замовляти їжу в маленькому ресторанчику, де кухар і музикант — два брати з міграційною історією і, здається, з секретним рецептом✨ чарівного хліба. Коли вони закриваються, то лишають їй подарунок — закваску. Незвичайну. Може, трошки магічну.

І з того моменту все змінюється. Лоїс починає пекти, а з кожною буханкою хліба в її житті стає менше рутини і більше дивного, смачного, нового❤️

Ця книга маленька і дуже затишна, тут немає емоційних гойдалок, але є щось незвичне й чарівне 🫶

А головне, вона залишає після себе таке тепло, ніби я побувала в якомусь іншому, смачнішому світі. Книга на один чарівний вечір❣️ Вечір смаколиків, затишку та мааааленької, та приємної історії.

P. S. Читати обов’язково поруч з їжею. Тут точно без варіантів💭

Ця книга про красиве кохання, обов'язок і про самотність. Роман про вічне, про те почуття, про яке важко писати, бо написано дуже багато.
У цій книзі сто з лишком сторінок, але запевняю, що кожен рядок зачепить вас, огорне своїми чарами і виверне душу навиворіт.

Вони зустріли одне одного невчасно.

Пронизлива, чуттєва, сумна історія завдовжки у 4 дні між Франчеською Джонсон і Робертом Кінкейдом. Розповідь про те, як за такий короткий час відбулося кохання довжиною у життя між зовсім різними людьми з насправді спорідненими душами.

"Воно називається "ми". Воно — це ми самі, які втратили самих себе, але створили щось нове — переплетення нас обох."

Це не просто книга, це розрив у розумінні, що важливо, а що потрібне. Це історія одного кохання, якому не судилося стати щасливим.

Я рада, що прочитала цю книгу. Не всі історії можуть викликати стільки емоцій. Дуже рекомендую.😘

Якщо ви шукайте, що почитати затишним вечором, це ідеальний варіант.

Ох, Веріті.

Ця книга викликала змішані почуття та враження. Вона не відпускала з перших сторінок і до самого кінця, підштовхуючи читати і читати, поки не дізнаєшся, чим закінчиться ця дивовижна історія.

Твір читається дуже легко, а що ще важливо, ви постійно будете хотіти з'ясувати, що ж сталося насправді. Звичайно, ми обійдемося без спойлерів, але ви повинні знати, що після останньої прочитаної сторінки та закритої книги я сиділа та не підіймалася з місця. Розв'язка викликала в мене шок.

Ця історія може вас налякати, викликати огиду, злість, біль та образу, а найголовніше нерозуміння та питання: Як? Чому? Для чого?

Моя шкіра не покривалася мурашками, але я відчувала практично весь спектр негативних емоцій. Часом було бридко, але закрити і відкласти убік книгу я не хотіла, адже бажання отримати відповіді на мої запитання були значно вищі.

«Веріті» це суміш детективу, еротики, нерозуміння, жаху, огидних та приголомшливих подій, які ми зустрічаємо протягом усієї історії. Кілька разів мені навіть доводилося повертатися назад, щоб помітити деякі деталі, які здивували, але виявилися дрібними підказками. Було цікаво та захоплююче.

Колін Гувер вдалося мене здивувати.