чи варто мені щось казати, окрім того що це було дуже миле і одночасно з цим те що пробирає до самої душі? мене книжки рідко змушують навіть засумувати, але ця таки витисла з мене скупу сльозу. рекомендую!!

Абсолютно проста та банальна історія з голови до кісток. В нас є головна героїня, яку авторка намагається показати крутою та "не такою як всі", але по факту це все лише слова, а на ділі вона сама нічого не робить: всі потрібні їй артефакти або приносить їй її фейрі-мен, або ж її провтикала королівська варта, яка невідомо як охороняла замок весь цей час. Єдина річ яка приходить при згадці головної героїні, то це її постійні повтори про те, що вона відрізняється від усіх дівчат і "на відміну від них радше б лишалася в старому, задрипаному підвалі, а ніж жила у розкошах з людиною яку вона кохає".
Те ж саме стосується і її любовних інтересів, кожен з яких це окремий типаж червоного прапору за 1000 років, які кажуть те що вже очікуєш почути від них, якщо ви хочаб ДШІТ читали. Гг така ж сама: вона буде разів 100 повторювати читачу, що вона однаково ненавидить цих дурників, але варто їм притиснути її до стіни, або хоч підійти на пару міліметрів ближче, як всі ці променисті слова про "як же я палко ненавиджу цього чувака, не хочу мати з ним нічого спільного" до "який же він гарнющий, от би поцілуватися з ним" і так далі. Короче кажучи, все як завжди.
Світоустрій теж ніякий. Протягом читання, ти поступово усвідомлюєш що авторка тільки починає писати в жанрі фентезі (що виявляється правдою, адже до цієї серії авторка писала лише ромкоми), тож якщо ви прийшли сюди ще за гарно прописаним магічним світом, то на жаль ця книга не для вас.
У підсумку, то перша книга максимально слабка і нічим не виділяється серед купи іншого популярного роментезі на ринку. Навіть якщо ви читали лише ДШІТ або ІКІП, то вона все одно здаватиметься вам до біса передбачуваною. Але, якщо ви хочете почати своє знайомство з завершеною дилогією, замість того щоб стрибати в недописані цикли на 700+ сторінок, то можу порадити, тим паче за об'ємом вона не така вже й велика як будь-яке інше видане романтичне фентезі на сьогоднішній день.

Яке сильне розчарування в мене залишилося після прочитання "Наших хімічних сердець", так само з шокованим обличчям мене залишила "Дім Голлоу", на яку я недарма чекала цілий рік. Ця історія це абсолютно новий рівень в творчості авторки, починаючи з крінжового підліткового роману з бісячим головним героєм, якого починаєш палко ненавидіти з перших сторінок, до атмосферного горору з проблематичними, але такими зрозумілими героїнями, яким ти таки здатен співпереживати.
Само собою історія не для всіх, але не в контексті того, що вона дуже моторошна чи здатна травмувати вас, а більше, тому що для когось вона може здатися дуже передбачуваною та мати деякі недомовки, як до прикладу пояснення магічних здібностей сестер, але загалом історія мене запала в душу і пробудила в мені ще більше бажання ознайомитися ще не з однією горор книжкою.

Наскільки сильно мені запали в душу перші сторінки, так само швидко я й охолола до всіх наступних. Я точно не кажу що книга погана, але на відміну від більшості рев'юерів, такої палкої любові до цієї історії в мене не сталося. Не більше, не менше.