Джефф Ґуделл

Книга поєднує новітні наукові дані з розповідями очевидців, демонструючи, як екстремальна спека змінює наш світ. Вона спонукає до роздумів про необхідність адаптації та пошуку рішень для подолання кліматичних викликів.

Книгу «Палюче тепло вб'є нас найперше» журналіста Джеффа Ґуделла має прочитати кожен дорослий, а у школах вона має бути включена до списку літератури на літо. Кажу це абсолютно серйозно, хоча і з сумним розумінням нездійсненності цього.

Не можу навіть приблизно уявити, який об’єм роботи був виконаний автором, тому що книга насправді про все одночасно. Не пам’ятаю, коли востаннє я мала книгу, у якій була б така шалена концентрація різноманітної інформації. І не просто інформації, а дуже тривожної та пригнічуючої.

І якщо ви думаєте, що знаєте щось про глобальне потепління та зміну клімату (як думала я), то ця прекрасна книга першими же сторінками доведе вам протилежне. Вона про таке різноманіття речей, що без переліку розділів перед очима я і не згадаю їх всі.

Як наші предки еволюціонували та пристосувалися до пекучого сонця? Що відбувається з організмом в умовах перегріву та чому смерть від теплового удару - це досить ймовірно? Як потепління допомагає комарам та кліщам вбивати дедалі більшу кількість людей? Який зв’язок між глобальним потеплінням та економічною нерівністю (спойлер: прямий)? Що відбувається з океанами? А з флорою та фауною? Як підготувати наші міста до прихожу пекельної спеки? Як спека вбиває сільське господарство? Коли людству вдасться вбити своєю діяльністю всіх білих ведмедів?

Це лише дрібка від того, що хоче розказати вам Джефф Ґуделл. Але ви і самі маєте хотіти почути це, тому що кожен день використання викопного палива вбиває світ, у якому нам же і жити. Можливо, від нестерпної спеки помре ваша дитина. Або ваших онуків вб’є лихоманка денге (шукайте розділ про комарів). І навіть без подібних смертей життя однаково буде нестерпним. Якщо не почати діяти. І Джефф озвучує це прямим текстом: ми з вами у одному човні, і чорного виходу у нього немає.

Можливо, найбільше враження на мене справив розділ про адаптацію міст до зміни клімату. Виявляється, що навіть тут на місцях і вже зараз ми можемо полегшити своє життя у майбутньому. Для цього треба воля на багато ентузіазму, щоб боротися з державною системою, але це цілком можливо. І тепер мені цікаво, чи існує хоча б десь в Україні організація, яка займається питаннями адаптації міст до спеки? Я дуже хотіла б доєднатися до такої ініціативи.

Від книги вам буде боляче, правда. Але всі мають знати та розуміти, що наша бездіяльність — це шлях до масового самогубства.

«До кінця вашого життя кожен рік буде одним із найспекотніших за всю історію спостережень. Тому, зрештою, 2023 рік виявиться одним із найпрохолодніших років цього століття. Радійте йому, поки він триває».

Подібні книги це зовсім не мій жанр і не улюблений вид літератури. Але я просто не змогла оминути максимально важливу тему, яка тут підіймається. І чесно, мені стало страшно. Я не уявляла масштабів біди, яка чекає на нашу планету вже зовсім близько. Літо 2023 вже було максимально спекотним. А вересень 2024 вийшов просто як 4 місяць літа. Це дуже мене лякає. І вас повинно також.

Книга йшла мені дуже важко. Кількість інформації від якої хотілось плакати і не вірити в це просто зашкалює. Раніше я не читала нічого подібного і не цікавилася цією темою, а дуже даремно. Ми можемо забувати про холодні зими, нам треба готуватись до ще більш гарячого літа. Вірити в таке не хочеться, але десь далеко вчені, політики та небайдужі люди займаються цим питанням. Навряд буде покращення, все так тісно пов'язано в нашому ХХІ столітті, що думаю навряд чи люди доживуть до ХХІІ.

Автор провів неймовірну роботу і дослідження для написання цієї книги і я дуже сподіваюсь що велика кількість людей прочитає це і зробить правильні висновки. Всі зміни треба починати з себе. Інакше палюче тепло вб'є нас найперше.