Ця книга стане справжньою знахідкою для тих, кого цікавить життя Греції та Риму за межами сенаторської політики та аграрних питань. Вона пропонує напрочуд захопливий і несподівано детальний погляд на різні аспекти греко-римської культури. Може здатися, що це просто збірка есе, написаних у відповідь на запитання — деякі конкретні, деякі загальні, — але це зовсім не сухий академічний виклад. Жваві пояснення Раяна охоплюють не лише світ грецьких міст-держав і римської імперії, а й роблять екскурси в Персію та Єгипет, підкреслюючи, що жодна частина античного світу не існувала у вакуумі.

Описати всю різноманітність її змісту майже неможливо. Хоча підхід Раяна не надто структурований, але книга все ж пропонує панорамний погляд на життя греків і римлян, охоплюючи всі соціальні класи. Кожне запитання відкриває цілий напрям для роздумів: наприклад, «Чи були гладіатори гладкими?» веде до есе про гладіаторські бої в Римі з особливим акцентом на їхній раціон.

Раян майстерно поєднує корисну загальну інформацію з цікавими і менш відомими деталями. У книзі вистачає гумору, але він не робить її занадто легковажною. Це чудовий баланс між глибоким дослідженням та розважальним контентом. Одним словом, якщо вас цікавить повсякденне життя греків і римлян — ця книга стане для вас справжнім відкриттям.

Ця книга стане справжньою знахідкою для тих, кого цікавить життя Греції та Риму за межами сенаторської політики та аграрних питань. Вона пропонує напрочуд захопливий і несподівано детальний погляд на різні аспекти греко-римської культури. Може здатися, що це просто збірка есе, написаних у відповідь на запитання — деякі конкретні, деякі загальні, — але це зовсім не сухий академічний виклад. Жваві пояснення Раяна охоплюють не лише світ грецьких міст-держав і римської імперії, а й роблять екскурси в Персію та Єгипет, підкреслюючи, що жодна частина античного світу не існувала у вакуумі.

Описати всю різноманітність її змісту майже неможливо. Хоча підхід Раяна не надто структурований, але книга все ж пропонує панорамний погляд на життя греків і римлян, охоплюючи всі соціальні класи. Кожне запитання відкриває цілий напрям для роздумів: наприклад, «Чи були гладіатори гладкими?» веде до есе про гладіаторські бої в Римі з особливим акцентом на їхній раціон.

Раян майстерно поєднує корисну загальну інформацію з цікавими і менш відомими деталями. У книзі вистачає гумору, але він не робить її занадто легковажною. Це чудовий баланс між глибоким дослідженням та розважальним контентом. Одним словом, якщо вас цікавить повсякденне життя греків і римлян — ця книга стане для вас справжнім відкриттям.

Ця книга для сучасної людини. Вона буде корисною як тим, хто дбає про якість свого особистого життя, так і тим, кого цікавить виховання дітей та підлітків, їхній успіх у навчанні та житті. Особливу увагу приділено психологічному, психічному та фізичному здоров’ю.

Автор переконливо й доступно пояснює, що відбувається, коли мозок, сформований еволюцією, змушений працювати в сучасному технологічному світі. Чому механізми, які колись допомагали людині вижити, сьогодні призводять до депресії, тривожності та безсоння? Окремо розглядається одна з найактуальніших проблем нашого часу – проблема концентрації уваги.

Багато уваги приділено і сучасній залежності – соціальним мережам. Як вони на нас впливають, а може, навіть керують нами? Андерс Гансен дуже детально відповідає на ці запитання.

Також цікаво дізнатися, чому ми любимо пліткувати або чому маємо схильність зливатися з натовпом. Ці речі часто сприймаються негативно, але насправді вони є наслідком еволюції. Загалом, книга дає змогу краще зрозуміти подібності та відмінності між первісною і сучасною людиною та суспільством.

Книга добре адаптована для читача XXI століття: тексти поділені на невеликі розділи за темами, доповнені естетичними й сучасними ілюстраціями. Один із цікавих аспектів – короткі вставки з фактами на конкретну тему всередині розділів. Особисто мені це не дуже сподобалося – спершу я закінчувала читати розділ, а вже потім поверталася до «цікавого факту».

Підсумовуючи, скажу: гарна, актуальна та практична книга.

Хочу сказати, що ця книга просто блискуча, і я закликаю всіх – незалежно від політичних поглядів – її прочитати. Попри те, що Дуглас Мюррей вже має за плечима кілька чудових робіт, цього разу він перевершив сам себе, створивши вражаюче, викривальне й зрештою трагічне дослідження сучасного світу. У цій книзі автор торкається безлічі суперечливих тем, які впливають на життя європейських країн та постійно з’являються в новинах: безпрецедентний наплив іммігрантів (раніше їх вважали біженцями, але це твердження вже неодноразово спростовувалося – більшість "біженців" виявилися нелегальними економічними мігрантами), різке зростання сексуальних злочинів у Європі, культурне самобичування західних країн, рух Black Lives Matter, народжуваність серед іммігрантів, зіткнення між ліберальними суспільствами та ісламськими громадами тощо.

Більшість із цих тем, особливо імміграція та іслам, залишаються табуйованими, і людину можуть назвати ксенофобом лише за те, що вона піднімає ці питання. Мюррей описує, як такі терміни, як "ксенофоб" та "расист", настільки часто зловживаються і перекручуються, що втратили свою колишню силу. Протягом усієї книги автор майстерно аналізує ці теми виважено, обґрунтовано і водночас витончено.

Я погоджуюся з Мюрреєм у тому, що європейці часто зосереджуються лише на темних сторінках своєї історії, водночас ідеалізуючи інші культури, розглядаючи їх лише з найкращих боків. На мою думку, крайні ліві отримали надто великий вплив у академічній та медійній сферах, що й дозволило їм зробити цей шкідливий світогляд нормою. Але ж усі культури мають як позитивні, так і негативні аспекти! Мюррей висловлює ці думки набагато точніше, ніж міг би хто-небудь інший, і саме тому я ще раз закликаю вас прочитати цю важливу книгу та відкрити свідомість до її змісту. "Самознищення Європи" безперечно стала для мене найкращою книгою нон-фікшн цього року.

Я завжди була побіжно обізнана з боротьбою Меттью з залежністю від наркотиків і алкоголю, але ця книга відкрила переді мною ту темну сторону його життя, глибини якої я навіть не уявляла.

Я просто не знала, що все було настільки жахливо. Рівень залежності та самознищення був таким, що зазвичай приводить або до довічного ув’язнення, або до смерті від передозування. І попри це, він протягом десяти років фантастично виконував свою роль у Friends і навіть після цього залишався активним у кіноіндустрії.

Головою я розумію, що він чесний у своїй автобіографії. Але мені все ще важко усвідомити, як він зумів підтримувати такий високий рівень професіоналізму в найпопулярнішому серіалі світу, перебуваючи в постійних рецидивах, проходячи курс лікування, а потім знову повертаючись до залежності. На екрані цього не було видно — жодної ознаки боротьби. Чендлер завжди був Чендлером. Завжди влучним, завжди найсмішнішим у цій компанії.

Що мене особливо вразило в цій книзі, так це вплив грошей на його залежність. Його психічний стан постійно балансував на межі небуття, а доступ до нечуваних грошей тільки загострював ситуацію — хоча іноді й рятував, коли він знову витрачав сотні тисяч доларів на спроби вилікуватися. Вплив грошей на його життя як наркозалежного був очевидним: вони підсилювали всі його рішення, як погані, так і хороші.

Найбільше, що я ціную в цій автобіографії, — це голос автора. Відразу відчувається, що кожне слово в цій книзі написане самим Меттью. Його почуття гумору (а також Чендлера) буквально відбиті на кожній сторінці. Особливо це відчувається в тих саркастичних, одно- чи двослівних фразах наприкінці речення, які змушують щиро посміхнутися. Типовий Чендлер.

Є думка, що комедія виростає з трагедії. Саме тому символ театрального мистецтва — дві маски: одна сміється, а інша плаче. Прочитавши цю автобіографію, розумієш, що в цьому дійсно є сенс. Життя Меттью Перрі — це іронічне поєднання безмежного гумору і глибокої трагедії, яке втілилося в одній прекрасній людині.

Просто неймовірно красива автобіографія. Меттью пройшов через болючі випробування, і мені так сильно хотілося, щоб він знайшов своє щастя. Але, якщо чесно, я не думаю, що йому це вдалося. Сподіваюся, Меттью нарешті знайшов хоча б спокій.