Еймі Раньян

Черговий скарб від @urbino.com.ua Так, прочиталася на одному подиху, наповнило серце емоціями, а мозок думками.

Про що? Моя улюблена сімейна сага. Починаємо від Лізетти у 1870, закінчуємо Мішлін у 1946. Обидві молоді дівчини занурені у буремні події та непрості драми. Лізетта - представниця заможної верстви населення, не хоче підпорядковуватися загальним правилам, натомість хоче знайти своє призначення та любов. Мішлін - займається пошуками зниклої матері та замінює її перед своїми двома сестрами. І допоможе їм в цьому їхня спільна родинна чеснота - наполегливість, а ще добрі люди навколо.
Але нічого б з цього не допомогло, якби дівчата не були талановитими пекарками, бо усі жінки в їхній родина саме такі. Вони прагнуть нагодувати людей, допомогти їм і собі, віддячити добром.

"Я не могла охопити весь світ, але могла взяти цей невеликий шматок тіста, кульку з борошна, масла, солі та води - і щось із неї створити. І це відчуття з-поміж усіх , які я мала, найбільше давало мені розраду".

Але історія не складається з самих тістечок, вона не приторно солодка, так само, як і життя, про яке вона розповідає.