Нова серія української класики від видавництва "Віват" вражає своєю ошатністю та естетикою. Кольоровий зріз, металізовані ілюстровані вставки - все це робить видання справжньою прикрасою для книжкової полиці. "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ'яненка в цьому виконанні не тільки привертає увагу, а й запрошує зануритися в атмосферу давніх часів, насичену народними віруваннями та забобонами.
Сюжет "Конотопської відьми" розгортається навколо пригод конотопського сотника Микити Уласовича Забрьохи, який шукає відьму, що насилає біди на село. Разом із писарем Пістряком, який мріє зайняти місце сотника, він вдається до різних методів, щоб викрити відьму. Врешті-решт, вони вирішують провести випробування на жінках, що призводить до низки абсурдних ситуацій. якщо втоне, то не відьма, а як випливе, то відьма і треба буде покінчити з нею. Логіка залізна)
Письменник не лише зображає козацтво та селян, але й прагне покепкувати над їхньою забобонністю. Кінцівка також не стала винятком. З одного боку, катюзі по заслузі - Прокіп Ригорович таки отримав своє, а Микита Уласович заплатив за свою нестійкість та повну покірність волі хитруна. Проте автор не може не дати вихід ще одній дозі уїдливості наприкінці твору, коли заявляє, щоті, хто користувався послугами відьми, все одно не мали щастя. Отаке.
Передати атмосферу забобонності тогочасного селянства у автора вийшло чудово. В тексті трапляється величезна кількість старослов'янських слів, які часом було важко прочитати, не те, щоб зрозуміти. Однак у цьому виданні рятує словничок.
Окрім «Конотопської відьми» в книзі є й інші оповідання, але детально на них не зупинятимусь. Додам лиш що дуже сподобалось оповідання «Мертвецький Великдень» - ох, яке моторошне.
Підсумовуючи, "Конотопська відьма" - це саркастична, глузлива історія, що занурює в атмосферу давнього українського села з його забобонами та колоритом.