Загалом мені Четверте крило сподобалось, але улюбленим та найкращим за увесь час воно не стало. Я повністю розумію, чому воно таке популярне, тут є всі елементи які так люблять фанати роментезі: магічна школа, дракони, сильна героїня, від ворогів до коханців, багато драми, інтиму, інтриг.
Головна героїня Вайолет мені спочатку сподобалась, бо вона не типова сильна дівчина, а навпаки з фізичними труднощами і відмінностями від інших, з якими їй доводилося справлятися. Але чим далі, тим більше все починало виглядати як «я особлива, бо авторка так вирішила» і, якщо чесно, це почало трохи дратувати.
Сюжет місцями цікавий, а місцями дуже передбачуваний (особливо кінець, я майже з самого початку здогадалась, що буде і коли це нарешті сталося, то тільки думаєш "ну ок"). Із плюсів: усі сцени з драконами класні і магічна система/школа цікава, хоча пояснень хотілося б трохи більше. Світ ніби є, але водночас не до кінця відчувається «живим», сподіваюсь це виправиться у наступних частинах.
А ще ж є романтична лінія... Вона зайшла мені десь на 50%, бо я люблю тему ворогів до коханців, але тут усе якось занадто швидко перейшло від одного до іншого і я в це просто не повірила. Іноді виникало відчуття, що я читаю фанфік, забагато драми та моментів «я вмираю, але не скажу тобі правду, бо ти маєш сама здогадатися і прочитати мої думки».
Це було нормально, навіть затягнуло в кількох моментах, але не настільки щоб я прямо одразу бігла за продовженням. Прочитаю другу частину, але точно не найближчим часом.