Рустем Халіл

«Часу немає» – це книга, яка змушує задуматися про життя, вибори та те, як швидко летить час. 📖⏳ Події розгортаються в Києві, і це додає особливого колориту – знайомі місця, атмосфера великого міста, яке ніколи не зупиняється. Автор майстерно поєднує філософські роздуми, життєві історії та мотивацію діяти тут і зараз. Читається легко, але залишає після себе відчуття, що потрібно щось змінювати, поки не стало запізно. Якщо шукаєте книгу, яка не просто розважає, а й змушує ворушитися – це саме вона! 💡🔥

Найкраща книга прочитана мною за довгий час!
Книгу можна розкладати на цитати.
Мені припадають до душі такі книги. А ця книга просто в саме серце.
Скільки доброти і самопожертви вклав автор в головного героя. Едем, як мені його було жаль і як я переживала за нього. І як деякі моменти доводили мене до сліз. Скільки всього випало йому пережити. Здається одна чорна полоса за другою, поки ... він не зустрічає Саатчі (який сподобався мені зразу), на перший погляд, просто злий джин, який хоче забрати його безсмертну душу, але отримує хорошого друга, який дав йому час та можливість, виправити щось, допомогти комусь, спасти когось, повернути щось чи когось і повірити в себе та виграти найголовніший суд в його житті.
Це дуже класна, добра і повчальна книга. Автор так вдало тут все поєднав і медицина, політика, музика, бізнес, кохання, фантастика, релігія. І описи краєвидів Києва. Рустем Халіл ніби хоче цією книгою навчити людей ставати добрішими, справедливими і робити світ кращим.
Я б назвала що це книга — утопія. Книга про добро, життя і звичайно час.

Часу немає» Рустема Халіла – це та книга, яка змушує зупинитися й задуматися, хоча, здається, саме цього часу у нас завжди бракує. Вона захоплює не лише сюжетом, а й тим, як тонко автор передає відчуття неминучості, швидкоплинності життя й нашої постійної гонитви за чимось примарним.

Читаючи, я ловила себе на думці, що впізнаю в героях себе та людей навколо. Це роман, який залишає слід, не відпускає одразу після останньої сторінки і точно не губиться серед інших.

Якщо шукаєте щось, що зачепить по-справжньому – дуже раджу!

Чесно кажучи, я не очікувала багато від української фантастики, але ця книга заслуговує повністю на свою оцінку та і на кількість позитивних відгуків. Вона про доброту, допомогу, самопожертву та співпереживання. Ця книга наповнена тим, у що хочеться вірити, сповнена віри в людей.

У центрі сюжету юрист на імʼя Едем, у якого смертельна хвороба. Йому залишилися лічені дні. В найпохмуріший день свого короткого життя, яке лишилося, зʼявляється Джин і пропонує угоду: прожити чотири дні в тілах різних людей в обмін на душу. Едем погоджується. Тож тепер він одного дня відчує на смак славу, другого дня — гроші, третього — владу, а на четвертий день він обере тіло людини самостійно. Що з цього вийде? Як він використає дані можливості? Та що буде наприкінці?

Це прекрасна книга, яка захопила мене з перших сторінок. Я насолоджувалася читанням протягом всієї книги. Це неймовірний роман-прогулянка Києвом. Так приємно було читати книгу та візуалізувати описані місця столиці💔

Так, ця історія дещо наївна, дещо пафосна, дещо нереалістична, але ж яка крута! Це історія про маленьку людину, якій дали можливості та яка ними скористалася. Це історія про доленосні збіги, яких дуже багато в нашому житті. Це історія про чоловіка, який одного дня опустив руки, а потім, після величезного пенделя, він піднявся та пішов далі, попри всі умови та заборони.

Це чудова книга, яку я також можу назвати казкою для дорослих, бо вона насправді дуже глибока та наївна одночасно. Тут купа роздумів і прихованих сенсів. А головне — це час, бо часу немає⏳

А тепер я дуже чекаю на наступну книгу автора, бо ця мені неймовірно сподобалася!❤️

Забудьте про всі свої справи, коли почнете читати цю книгу, адже цей "роман-пробіжка" точно не залишить часу на буденні справи)) Ця книга сподобалась ідеєю того, що потрібно цінувати те, що ти маєш у моменті. Головне в житті — це не боятися діяти. Не бійся казати свої справжні почуття, не бійся бути собою, адже так багато можна втратити, не спробувавши. І наш головний герой це усвідомив, побувавши у трьох різних тілах, у трьох різних життях. Не буду спойлерити по сюжету, але останні сторінки пробивають на сльозу...

ця книга — скарб української сучасної літератури, не інакше. "роман-пробіжка", таке я чула з усіх куточків про цю книгу, але до кінця не розуміла, що це означає, поки не почала читати. бо це дійсно пробіжка, адже текст йде дуже легко і швидко, він затягує, і книгу (хоч це і цеглинка) можна прочитати за 4-5 днів. якраз один день — один розділ:)

сюжет розповідає про юриста-невдаху едема, що має ураження мітча — смертельну хворобу. жити йому залишається недовго і він йде на авантюру — заключає угоду з джином і тепер проживе 4 дні в тілах різних людей, трьох обирає джин, останнього обирає едем. починається ціла пригода, з великою кількістю інсайтів, гарних (і ДУЖЕ атмосферних) описів києва, з рефлексією минулого, з мріями про майбутнє, з детективною лінією і доволі гарно прописаною політичною складовою. я закохалася в цей текст, в те, як гарно описував всі події рустем халіл. в те, як міг двома реченнями розсмішити і довести до сліз. в те, як репрезентував квір-спільноту і в те, як закидував купу жартиків по ходу сюжета.

ця книга дуже гарна. майстерно написана, динамічна, з великою кількістю гарних цитат, з різними сюжетними лініями які по шматочкам складаються в одну, з дрібними деталями (як от любов до винограду чи піти поїсти перепічки в 11 вечора). любов едема до бігу відгукнулась дуже сильно, я хіхікнула коли він був в тілі мільйонера і такий "о, а в мене є гвинтокрил, полечу на ньому в парк побігати:)". люблю цю книгу за такі моменти.

я щиро полюбила саатчі (джин), іванку (саркастична лесбійка-програмістка), ореста (хлопчик з притулку) і едема теж. цей текст варто читати, він заслуговує такої ж уваги (і навіть більшої) як тексти павлюка. беріть і читайте. раджу.

ця книга — скарб української сучасної літератури, не інакше. "роман-пробіжка", таке я чула з усіх куточків про цю книгу, але до кінця не розуміла, що це означає, поки не почала читати. бо це дійсно пробіжка, адже текст йде дуже легко і швидко, він затягує, і книгу (хоч це і цеглинка) можна прочитати за 4-5 днів. якраз один день — один розділ:)

сюжет розповідає про юриста-невдаху едема, що має ураження мітча — смертельну хворобу. жити йому залишається недовго і він йде на авантюру — заключає угоду з джином і тепер проживе 4 дні в тілах різних людей, трьох обирає джин, останнього обирає едем. починається ціла пригода, з великою кількістю інсайтів, гарних (і ДУЖЕ атмосферних) описів києва, з рефлексією минулого, з мріями про майбутнє, з детективною лінією і доволі гарно прописаною політичною складовою. я закохалася в цей текст, в те, як гарно описував всі події рустем халіл. в те, як міг двома реченнями розсмішити і довести до сліз. в те, як репрезентував квір-спільноту і в те, як закидував купу жартиків по ходу сюжета.

ця книга дуже гарна. майстерно написана, динамічна, з великою кількістю гарних цитат, з різними сюжетними лініями які по шматочкам складаються в одну, з дрібними деталями (як от любов до винограду чи піти поїсти перепічки в 11 вечора). любов едема до бігу відгукнулась дуже сильно, я хіхікнула коли він був в тілі мільйонера і такий "о, а в мене є гвинтокрил, полечу на ньому в парк побігати:)". люблю цю книгу за такі моменти.

я щиро полюбила саатчі (джин), іванку (саркастична лесбійка-програмістка), ореста (хлопчик з притулку) і едема теж. цей текст варто читати, він заслуговує такої ж уваги (і навіть більшої) як тексти павлюка. беріть і читайте. раджу.

ВСЛ обманюють нас, пропонуючи нам сумну історію про Київ та нещастя. та насправді ця історія про зовсім інше — про Крим та ейфорію від життя у цьому моменті. читаючи книгу, розумієш — ти не один. ця книга заспокоює тебе старою доброю казкою, де гарантований хеппі-енд. багато людей, звиклі до суспільного схвалення лише до трагічних історій, називають це примітивізмом. та хіба не є вершиною письменницької майстерності вміння написати дитячу казку і змусити її читати набундючених дорослих? мистецтво покликане на те, аби стривожити спокійних та заспокоїти стривожених. любите Київ та Крим? читайте цю книгу!! обожнюєте чи ненавидите життя? читайте цю книгу!! щасливі? ця книга посилить ваше щастя!! нещасні? ця книга поверне вас до цього світу, який, насправді, сповнений красою!!
мій висновок: читайте цю книгу!!!! не зважайте на розмір, опис, та взагалі будь-що. просто читайте цю книгу

Ця книга стала заключною в моєму 2023 році. Символічно, бо ключова її тема - час.
Книга читалася легко та динамічно, хоч текст і переповнений, як на мене, «рушницями, які мають вистрілити», але піднято багато цікавих питань, на які, читаючи, починаєш і сам шукати відповіді.

Едем - юрист, у якого діагностують смертельну хворобу. Але раптом зʼявляється джин і пропонує йому пожити чотири дні в тілах різних людей в обмін на його душу. Тепер у Едема зʼявляється можливість відчути через інші життя - славу, гроші, владу.

Так, історія дещо наївна, пафосна, повна доленосних збігів та легкого моралізаторства. Але вона потрапила до мене у потрібний настрій і я сприймала її як казку для дорослих. Яка містить багато сенсів та питань для рефлексії.

Часу немає – знаєте, це як ті книжки, що починаєш читати, і вже не розумієш, це ти її тримаєш, чи вона тебе? Рустем Халіл не просто веде тебе крізь сюжет – він кидає виклик твоєму сприйняттю часу і реальності. Кожен розділ – це новий поворот, де ти не можеш передбачити, що чекає за наступним кутом. І головне – час тут не просто тікає, він підстерігає тебе за кожним реченням. Це одна з тих книг, після якої ти сидиш і думаєш: "Ну ось, тепер точно часу стало ще менше, а я все ще не знаю, що з ним робити!" Халіл майстерно грає з твоїми думками, і ти починаєш ставити собі питання: може, це не час такий хитрий, а я просто не вмію його правильно використовувати?

Книга буквально просить тебе зупинитись і подумати. Не просто "про час", а про себе в цьому часі.

Дуже рекомендую, якщо хочеться, щоб голова трохи закипіла від філософських роздумів, але водночас не хочеться надто серйозно до цього підходити. Після "Часу немає" точно почнеш інакше дивитися на кожну свою хвилину. Іронічно, правда?"

Місцями затягнуто. Багато філософських повчань через діалоги. Читачу не лишають місця на роздуми. Все розжевано і покладено в ротик. Але мені сподобалось