Такаші Муракамі

«Ще ось що... Люди завжди звинувачуватимуть когось у своїх нещастях, намагаючись врівноважити свій психічний стан».

Цей маленький томик у 128 сторінок змусив мене ревіти двічі! Я навіть не повірю, що буде людина, у якої б хоча б сльозинка не пішла. Це дуже сумна та важка історія, що є водночас такою світлою та легкою.

Песик Геппі знайшов новий дім, у якому усі, окрім голови сім'ї, його полюбили. Та час це така штука, що люди можуть змінитися кардинально, несучи за собою свої наслідки: хтось стає добрим й полюбляє тих, до кого був байдужим; а хтось забуває за всіх, навіть за своїх рідних...

Добродушний соцпрацівник Окуцу отримує дзвінок про черговий незнайомий труп, що знайшли на обочині дороги. Відправившись туди, побачене чоловіка так зворушує, що той хоче сам знайти ім'я та сім'ю померлого. Та чи вийде? Та й що саме зворушило Окуцу настільки, що той, хто ніколи не робить більше своєї роботи, вирішує провести своє розслідування?

Ця історія — зовсім не те що я очікувала!
Побачивши обкладинку, я одразу захотіла прочитати цю мангу. Дивлячись на цього песика в квітах, я подумала, що це має бути мила й позитивна історія, але це виявилося не так. І песика, і його хазяїна спіткала трагічна, сумна доля.

Ну що, мої любі, трошки скла у вашу стрічку? Зустрічайте милу історію, яка змусить вас замислитися та піти обійняти ваших тваринок якомога міцніше.

Манга буквально починається з того, що розповідає про те, що правоохоронці знайшли труп господаря та його собаки в полі. І тепер, уже знаючи, чим закінчилося життя двох істот, автор занурює нас в їхню історію, радощі та складнощі, через які вони пройшли. Звісно, нам показують, як саме вони дійшли до такого фіналу.

Я не скажу, що ви будете плакати від цієї історії. Навпаки, вам буде приємно боляче від цієї милої історії про дружбу цуцика та чоловіка.

Проте автора так просто не відпустили, змусивши зробити більш позитивне продовження. Тому ми маємо ще другий том, який проставляє залишені крапки над "і".

Усі зустрічі не випадкові, а всі дії мають свої наслідки, неважливо, для тебе чи оточуючих. Саме цьому присвячено другу історію "Песика".

Відкривши мангу, вас може відлякнути її мальовка. Можу запевнити, що ви швидко до неї звикнете, а в кінці може й навіть знайдете її симпатичною.

Рекомендую любителям улюбленців і просто тим, хто любить трішки сумненьке на вечір ✨

Другий том цієї зворушливої історії — це не просто продовження шляху маленького песика, а глибоке переосмислення ніжності, любові та людської душі.

Ця книга — мов нічна прогулянка під зоряним небом, коли все довкола мовчить, але всередині — неспокійний діалог із собою. У другому томі ще більше про внутрішню тишу, про незримі зв’язки між серцями, про ті моменти, які залишаються з нами назавжди, навіть якщо життя змінюється.

Песик стає символом незламної доброти, провідником у просторах пам’яті, вірності й щирих почуттів. Його присутність — це світло в пітьмі, промінь у буденності, що нагадує: навіть у найтемніші миті ми не самотні.

Муракамі майстерно вплітає у розповідь філософську глибину, простоту й ліричність. Цей том — як ніжна пісня про любов, втрати та тиху надію, що живе в кожному серці.

Це книга, яку не просто читаєш — її відчуваєш душею. І вона надовго залишається у пам’яті, як зоря на небі, яку пильнує вірний песик.

Ця книга — справжня поезія у прозі, ніжна та щира історія, яка торкається самого серця. Такаші Муракамі створює чарівну і водночас глибоко філософську розповідь про маленького песика, який не просто спостерігає за зірками — він береже мрії, надії та світло в темряві.

Читати цю книгу — наче дивитися на небо вночі: спокійно, тихо, але всередині щось розцвітає. Герой історії — символ відданості, ніжності та невидимої сили, яка підтримує нас у моменти сумнівів і самотності. У простих образах заховано великий зміст — про втрати, пам’ять і здатність любити навіть тоді, коли слова безсилі.

Стиль автора — легкий, поетичний, але кожне речення залишає післясмак глибоких роздумів. Ця книга — не просто історія для читання, а досвід, який проживаєш серцем.

Рекомендую всім, хто цінує душевну глибину, тиху ніжність та літературу, що світиться зсередини — як зірки, які песик так віддано пильнує.