Легенда

Почну з того, що Доннателла не була моїм улюбленим персонажем ще з першої частини, де її небагато було. Я не знала, що друга частина буде повністю від її обличчя, і знаходитися у її голові мені було важко. Дівчина дуже імпульсивна, спочатку робить, але ніколи не думає. Завищена самовпевненість і отой тип головних героїнь, яких описують, що вони гострі на язик. Але мені це відчувається, що вони просто грублять усім без розбору і вважають себе від цього кращими за інших.

Перша половина книги йде легше через велику динамічність, сюжет тільки закручується, відсутність романтики (вибачте, фанати, я так і не змогла відчути Теллу з Данте). Джекс, один з нових персонажів, створює напруження потенційного любовного інтересу, але і людини, якій не можна довіряти. Ми дізнаємося більше про матір сестер та її минуле. Вводять нову частину світобудови з картами Таро. Мені сподобалася концепція, хоча я люблю, коли у трилогії одразу у першій частині закладається основа світу. Бо тут відчувалося, наче авторка збиралася писати тільки одну книгу, але видавництво попросило ще, і довелося докидувати ці карти пост-фактум у світ. І якщо я ще раз прочитаю про "запах чорнил і розбитих сердець"...

Головна ціль Телли — зрозуміти, що сталося з її мамою. І тема цьогорічної гри, а також плітки про Мойр та карти якось пов'язані з усім цим. Враховуючи попередню гру у першій книзі, я не розумію, який сенс комусь ще приймати участі у грі, коли вона вже вдруге зроблена спеціалізовано для сестер. Таким чином вся концепція Каравалу, як місце, де виграти може будь-хто трохи розсипалася для мене. Добре для Скарлет та Телли, звісно. Також коли знаєш акторів, то їх присутність або відсутність можуть навести тебе на правильний шлях, замість того, щоб шукати підказки і думати.
Але і загадка, хто ж такий Легенда не покидає Теллу, і дівчина, дуже у дусі її самовпевненого характеру, вирішує, що вона буде першою, хто про це дізнається. Найбільше у питанні ідентичності Легенди мене засмутило, що ми особливо і не розглядали широке коло підозрюваних. А просто металися між думкою, чи один конкретний персонаж Легенда, чи ні. З цього можна було б зробити куди драматичніший детектив і напругу, як на мене.
Почуття між Теллою та Данте теж трохи не у моєму стилі. Вони з тих, для кого флірт — це грубити один одному і казати, що ненавидите. Плюс все ще з першої частини зберігається тема, яку ми так і не обговорюємо — що усі актори Каравалу не старіють, і їм набагато більше років, ніж сестрам.

Загалом, друга книга навіть закінчилася дуже сумбурно, як часто буває у центральної книги з трилогії. Рекомендую, якщо вам сподобалася Телла з описів у першій частині. І якщо любите дуже драматичних персонажів та закручені метафори.

Заплутана книга, яка веде читача звивистими стежками різних історій та світів. Нагадує розгалужений лабіринт, що відводить читача все далі і все глибше в історію. Щоб потім усі стежки сплелися у неоднозначний фінал. У книзі безліч алюзій та посилань до інших творів. Тут і «Аліса в країні Чудес» та «Хроніки Нарнії». Я навіть примудрилась помітити натяки на твори Толкіна)))

Роман дуже заплутаний. У ньому одна історія містить ще кілька історій, а потім і вони своєю чергою розповідають свої історії. І всі вони врешті-решт зіллються в одне ціле. Тому читати треба уважно, щоб потім зрозуміти, що й звідки витекло)) Всі ці історії та оповідання роблю досить велике навантаження на читача. Нагромадження інформації та деталей місцями змушує мозок закипати від великої кількості інформації)))

Зате мені шалено сподобався загальна атмосфера книги. Описи підземної бібліотеки століттями таємниці, що зберігає, спільнота Охоронців, що оберігають її. Дивовижна Кухня, море котів, що живуть у лабіринтах бібліотеки, загадкові сови, а описи їжі, настільки поетичні, що просто слинки течуть)) Ну і, звичайно, саме Беззоряне море, колиска всіх світів та історій. Джерело, з якого можуть пити усі гідні. Для розуміння кропітких пазлів захованих у книзі, скажу, що ті деталі, які я вище описала, лише мала частина того, що насправді описується в книзі)))

Дуже сподобалася ідея відродження. Закохані, розлучені заздрісниками, незважаючи на те, що знову і знову знаходили один одного і були разом. Розлучалися, гинули та знову шукали. Їхній фінал став справжнім подарунком. Роман мені сподобався і я планую перечитати його трохи згодом. Вже неквапливо та смакуючи кожну деталь.

Як на мене, це одна із найкращих книг, які я читала за весь час)

Обожнюю цю серію і загалом книжки Стефан і Гарбер. Не могла не придбати на свої полички - книжки неймовірні і зовні і по змісту.

#zymovyi_marafon