Прощавай, трояндовий саде. Том 2

Повернулась в прекрасну історію забороненого тих часів кохання, що відчувається як тепла осінь
Ця історія неймовірно щемка, в цьому томі стає ще більш сумно за героїнь, вони не можуть відкрито кохати і зізнаватися в цьому
Ілюстрації просто прекрасні, хочеться зупинятись і роздивлятись природу, вбрання, оточення.
«Що більш відкрита й осяяна сонцем троянда, то глибшу тінь вона кидає»
Дівчата намагаються не зачепити почуття одна одної, тому у них зʼявляються таємниці, вони не в змозі про них розповісти. Вони боряться за свої почуття долаючи перешкоди.
Ця історія дуже чуттєва, ви будете смакувати кожною сторінкою.
В неї немає якихось супер поворотів в сюжеті, ви просто маєте насолодитись розміреним, спокійним темпом історії

Другий том такий же прекрасний як і перший 🥰. Історія двох самотніх споріднених душ продовжується. 

Ми дізнаємося більше про попереднє захоплення міс Еліс і про те, як розвивались ті неприйнятні з точки зору суспільства Вікторіанської Англії почуття. Для неї ж все видавалося природнім і нормальним. На жаль, тоді не розуміла, що має обов'язок "будь-що зберігати репутацію ідеальної леді". А що найгірше, її вчинки минулись їй самій без турбот, але завдали шкоди коханій людині 😔.

Тепер, поруч з Ханако, міс Еліс що є сил намагається не повторити минулих помилок, переконує себе, що це не більше, ніж дружні почуття. Та правда в тому, що вона боїться дати комусь підстави засумніватися у природі її стосунків зі своєю служницею і, як наслідок, втратити подругу. 
 
Едвард у своєму репертуарі — намагається налаштувати Еліс проти Ханако. На запевнення, що це відкрита і світла дівчина, відповідає: "що більш відкрита і осяяна сонцем троянда, то глибшу тінь вона відкидає" і що люди вміють грати ролі, яких від них очікують 😒. Все що йому потрібно — праведна дружина. І її статки звісно. Задля досягнення бажаного він не обмежується лише словами…

Та тінь сумнівів і недовіри між двома героїнями все ж проскакує. В обох є секрети. Обидві хочуть розповісти одна одній правду, але бояться реакції і наслідків. "Чому так страшно розкривати іншим, ким ти є насправді?" 

Ханако також мучиться сумнівами та неможливістю відкрито висловити усе, що має на думці. "Я лише бажаю, щоб настав той час, коли кожен зможе самостійно вибирати, як жити." Дуже вразив її коментар про реалії батьківщини: "У Японії про жінок, які читають, кажуть, що вони починають плутати фантазії та реальність і стають на шлях розпусти" 😳.

Героїням конче потрібно відверто й щиро поговорити й висловити найпотаємніші думки і почуття, "бути в чесних і гідних стосунках" одна з одною. Так хочеться вірити, що недомовки, сумніви і вагання не стануть на заваді їхньому щастю і що для обох усе закінчиться щасливо 🤞🏻.

Історія дуже зворушлива й емоційна. Та разом з тим цю манґу так і хочеться розглядати — ніжний та елегантний малюнок чарує й манить 😍.

Краса і свіжість трояндового саду. Смуток й сувора вишуканість старого цвинтаря. Прогулянки в тіні дерев. Пишні інтер'єри та величезні книжкові полиці. Розкішний маєток під місячним сяйвом чи у променях сонця. Ошатні вбрання і витончені прикраси. Щедрі накриті столи до вечері. Величезний залізничний вокзал і затишна пристань. Залитий сонцем й зеленню літній сад та сумні сірі пейзажі осені. Радісні посмішки, блиск в очах, сльози по щоках... Усе передано казково гарно й чуттєво 🧡.