Ця історія справді не була для мене простою. Сюжет історії не лінійний. Автор описує різні часові проміжки й історії різних людей, які так чи так повʼязані. І щоб все зібрати докупи, як пазл, потрібно бути дуже уважним і звертати увагу на всі дрібниці, які заховані в історії.
⠀
Сюжет можна описати просто і коротко. Історія крутиться навколо Веселкового поля, де є тунель. Одна з учениць розповідає історію про те, що в ньому живе монстр. І якщо йому не принести жертву, то він знищить весь світ. Нажахані її оповідками, діти вирішують саму Аріе скинути в той тунель. Дівчина вижила, але понад 10 років перебуває в комі. Минуло багато часу, а всі, хто так чи так був причетний до цього інциденту, не може знайти свого місця в житті.
⠀
Звучить зрозуміло, та сама історія не проста. У ній автор змальовує сутності людей, які можуть бути дуже гнилими й жахаючими. У цій книзі й зґвалтування, й вбивства, й булінг. Історія має дуже похмуру атмосферу, яка передається, зокрема і через ілюстрації — чіткі, грубі лінії, багато чорного кольору, серед яскравого — тільки метелики, але що ж вони означають? Вони додають історії символу містичності, релігійності. Чи справді в тому тунелі живе монстр, чи це символ, образ, який використав автор, щоб показати, як люди жахливими вчинками себе знищують?
⠀
Крім того, символізму в книзі додає й імʼя однієї з головних героїнь — Аріе, яке з японської міфології означає монстра.
⠀
Скажу чесно, мені історію було важко зрозуміти. Вона багатошарова, із символами. Не завжди я вловлювала все, що відбувається, а інколи — плуталась в персонажах. Це через те, що часом автор додає в сюжет якісь незначні, на перший погляд деталі, які потім можуть стати важливими, і головне — не загубити їх.
⠀
Манґа вражає не так історією, як тим, що автор у неї заклав, які сенси хотів показати.
⠀
Тож вона справді заслуговує на високу оцінку, але я розумію, що ця історія може сподобатися не всім.
Ця книга має дуже оманливу обкладинку. Я купила її кілька місяців тому і забула про її жанр, а сьогодні вирішила прочитати якісь легку мангу і… як я помилялася. Це – зовсім не легке чтиво.
Колись я вже читала «Соланін» цього ж автора, і в принципі розуміла, що тут не дитяча історія, але не настільки ж!
Розповідь починається з лікарні – герой сидить біля ліжка хворого вітчима, який вже давно не прокидається. Потім він виходить на лікарняне подвір’я і спілкується з іншим хворим на питання мети людського життя. І ніби все гарно, проте далі автор нас часто кидає у минуле/майбутнє, історії кількох персонажів, страшні події, які приховує смерть дівчинки, і жахливі життя людей, пов’язаних з нею.
Чесно – розповідаються про страшні речі, тому книга точно лише для дорослих. Але як же майстерно автор веде нас вздовж всієї оповіді. Коли наприкінці книжки весь пазл складається, ти все ще не віриш у все і особисто я ще раз перечитала кілька перших розділів та відкрила для себе ще щось нове.
Одним словом дуже майстерно, але й місцями огидно від подій, що зображені, тому 8*
