Ця книга мене перенесла в дитинство і у світ казок. Адже і сама історія дуже казкова, хоча водночас глибока, і навіть трішки філософська.
⠀
Це класичне фентезі. Мені чимось трішки було схоже на «Гобіта» Толкіна. Я б назвала його подорожнім, пригодницьким, коли є герої, які подорожують і мають пройти певний шлях, щоб досягти своєї мети.
⠀
Однорожка, яка залишилась сама, вирушає на пошуки свого племені, яке пропало безвісти. Вона не знає навіть, чи живі інші однороги, але якесь сильне почуття спонукає її покинути знайомі краї та піти в невідомість. Подорожуючи, Однорожка знаходить нових друзів, але також і ворогів, втрапляє у небезпечні ситуації, але й знаходить нові можливості та відкриває незвідані для неї почуття.
⠀
Мені сподобалось, як книга написана. Тут поетична мова, дуже багато порівнянь, зворотів, описів. Дуже лірично, емоційно. У книзі є балади, вірші, поезія. Вона невелика, але я читала її кілька днів, тому що цей текст треба смакувати, а глибину твору — досліджувати.
⠀
Адже автор додає у книгу багато відсилок до інших романів, людей, історичних постатей, легенд. І це все переплітається і творить нові образи та ідеї. Інколи деякі алюзії та трактування інших романів було важко зрозуміти, бо я не читала їх або вони просто складні для мене були💡 книга розглядає такі теми як героїзм, пошук свого місця, ідентичність, кохання тощо.
⠀
Ця історія одна зі 100 кращих фентезі-романів усіх часів за версією Time. Я можу зрозуміти, чому так, адже в цій книзі багато символізму, вона глибока і філософська, змушує задуматися. Але її не легко зрозуміти та усвідомити.
⠀
Я все ж таки люблю більш динамічне фентезі. Саме тому особисто для мене ця книга не стала дуже захопливою. Хоча історія залишала по собі теплі почуття, і відчуття казковості. Але й суму теж.
⠀
👉Тут ще є доповнення — «Два серця». У цій повісті розкривається доля інших героїв, які стали для Однорожки друзями. Було цікаво почитати і його.

Цьому детективу велось мене захопити і я в захваті від історії, адже вона — цікава і має класний задум!
⠀
Маємо не просто детективну історію, а цілих два детективи, які повʼязані між собою, хоч події одного з них відбуваються в 1941 році, а інший — у сучасності, 2015. А ще — один вигаданий, його написав автор детективів, а інший — справжній, який повʼязаний із цим автором у реальному його житті.
⠀
Оце так закручено!
Алан Конвей передав своєму видавництву черговий детектив про Атіколаса Пунда. І все б нічого, але останнього розділу немає. Його редакторка Сьюзен намагається відшукати загублені сторінки, а тим часом сама занурюється в детективну історію, тільки от не на сторінках книжки, а в своєму житті.
⠀
Детектив, написаний Аланом, дуже перегукується з тим, що відбувається в його реальності. Він навмисно у романі заховав відсилки на своїх знайомих і їхні справи, інколи не дуже законні. Тож спершу читаємо ось цей детектив, написаний Аланом. І він дуже крутий! Написаний у стилі Агати Крісті, такий собі класичний британський детектив, повільний, але з постійно наростаючою напругою. Я не могла відірватися! А кінець його обривається на найцікавішому, коли мають нарешті сказати, хто ж злочинець! Але пригадуєте? Останніх сторінок то немає і тут ми вже повертаємось в реальність і занурюємось в новий детектив.
⠀
Як на мене, то ідея вийшла дуже класна! У книзі є відсилки до історій Аґати Крісті, Пунд мені дуже нагадував Пуаро. Взагалі герой книги Конвей любив анаграми, шифри, кросворди і тому цього тут теж вдосталь.
⠀
Тож маємо все, що я люблю:
🔸не один детектив, а цілих два!
🔸історію в історії;
🔸багато закулісся видавничої роботи.
⠀
Книга дуже легко написана. Було цікаво читати, майстерно закручені сюжети, по книзі розкидано безліч зачіпок, але відгадати щось важко — принаймні мені, бо я думала на зовсім інших героїв.

Особливо рекомендую тим, хто любить готувати і тим, хто любить їсти теж! Ну нічого, що герої тут смакують монстрів, які живуть у підземеллі 😅
⠀
Спочатку я була скептично налаштована щодо ідеї Лайоса — їсти монстрів. Відреагувала точно так само як і Марсіль, ельфійка та чарівниця в цій манґі. Їсти монстрів? Та це ж звучить як божевільна ідеї! А коли побачила всі ті ілюстрації, то і самій захотілось скуштувати, адже готували такі страви, як тарт, омлет, тушкована капуста, шербет і подумаєш, що приготовлено то все було з василісків, мандрагори чи навіть комах-коштовників і привидів! 👻
⠀
Герої манґи — пригодники і дослідники, тож були в підземеллі, де на них напав червоний дракон і викрав їхню подругу, сестру Лайоса. Та встигла заклинанням врятувати своїх друзів. Але команда не покине свою подругу, тому вирушає на її пошуки. Та тепер у них немає ні провізії, ні грошей, ні обладунків. І часу немає, щоб зробити нові запаси, тож і виникає така божевільна ідея.
⠀
Мені в цій манґі сподобалось кілька моментів:
▪️гумор — тут є смішні моменти, діалоги та ситуації, які викликають посмішку;
▪️атмосфера — знаєте, оце фентезі, коли обʼєднується якась команда класних друзів, яка вирушає на місію. А навколо — незвіданий світ із своїми таємницями. Є магія, ельфи, різні надприродні істоти, а ще — замки, лицарі й відчуття дружби.
▪️мальовка — тут дуже гарний візуал, класно промальовані і персонажі, і світ, і ось ці всі монстри, а ще страви з них.
▪️хоча манґа і доволі обʼємна вийшла, а читалась легко і динамічно.
⠀
Не дуже сподобалось те, що тут було прямо забагато готування. Інколи складалось відчуття, що герої тільки це роблять. З іншого боку — таким і є жанр цієї історії і в цьому її суть. Взагалі атмосфера класна, і те, що воно доволі легко сприймається і практично відразу занурює у світ — великий плюс цієї історії.

Як би я хотіла, аби до всіх історій, які мені сподобались, були такі книжки-енциклопедії. Це ж просто неймовірно! А ще як би мені хотілось, щоб тут було не сторінок 200, а набагато-набагато більше, але це вже таке 😅
⠀
«Світ Анімант» — це щось типу доповнення, енциклопедія до роману «Книжкові хроніки Анімант Крамб». Я спочатку думала, що тут буде більше нотаток авторки про те, як вона створювала свою книгу, але тут є ще й замальовки і навіть повноцінні оповідання, які детальніше розкривають характери деяких персонажів, їхнє минуле і долю. Наприклад, завдяки цій книзі дізналась, як Еліза знайшла свою покровительку і стала вчитися в університеті, а ще — чи зможе Томас Рід знову помиритися зі своїм батьком і як брат Анімант Генрі познайомився зі своєю нареченою Рейчел.
⠀
Крім того, у цій книзі також є:
▪️листи Анімант, Томаса, Елізи та інших, які так чи так теж відкривають деякі сюжетні повороти або долі героїв після основних подій;
▪️гарно оформлені цитати з книги «Книжкові хроніки Анімант Крамб»;
▪️все ж таки й щоденник авторки є про те, як виникла ідея створити саме таку книгу, як вона досліджувала інформацію, створювала своїх героїв.
▪️портрети основних персонажів книжки і ще багато інших ілюстрацій.
⠀
Мені сильно сподобалось це доповнення! А коли я читала оповідання про героїв, то відчула те саме тепло і затишок, що і від основного роману. Я знову не могла стримати посмішки і сміху, читаючи деякі сторінки. Від цієї книжечки у мене тільки позитивні емоції.
⠀
Це схоже на те відчуття, коли по твоїй улюбленій історії написали класний фанфік і ти занурюєшся в його читання і продовжуєш можливість побути з героями ще трохи. Захотілось перечитати і «Книжкові хроніки».
⠀
Ну і варто відзначити оформлення книги — воно неймовірне! 😍
⠀
У «Фабули» вийшла нова книга Лінь Ріни, події якої відбуваються в цьому самому світі — «Еліза Геммільтон. Кримінальна справа з валізою».

А що як мавки, чорти, відьми, чугайстри та інші істоти живуть в сучасному світі, схожому на наш? Користуються смартфонами, ноутбука й соцмережами. Хм, здається чимось не реальним, але тільки не у фентезі Валерії Савотіної — «Чаклунка і культ».
⠀
Тут є люди, які наділені резервуарами, звідки черпають магію. Але є і немагіки. От в таких і народилась Яра. Якось її батькам потрібна була послуга відьми і як плату вони віддали свою первістку. Так Яра росла в сімʼї відьом: вчилась чаклувати, мала обирати свій Культ та думати про перші побачення. Але її світ сколихнула небезпека — Портал, який стримував темних магів і нечисть, почав руйнуватися. І над Портлом повисла справжня загроза.
⠀
Це тільки перша частина циклу. Тому вона ніби як підводить нас до ще більш епічних, загрозливих подій, які будуть відбуватися з героями книги. Ми знайомимось з головними персонажами: Ярою, Росом, відьмами Мирою та Веданою, а також трішки занурюємось в цей світ, в якому є свої Культи, Жерці та Боги.
⠀
Книга вийшла динамічна за рахунок великої кількості діалогів між персонажами. І саме тому мені трішки не вистачило описів — світу, того, як працює магія, передісторії того, як виник Портал (трішки є, але було замало), як росла Яра, як Рос вчився і так далі.
⠀
Історія легка, швидка і не дуже епічна. Що зовсім не погано. Але мені до вподоби більш повільне, із глибоким зануренням фентезі — тому і було відчуття, ніби чогось не вистачає цій історії.
⠀
А проте я із задоволенням її прочитала книгу і насолодилась:
▪️гумором та діалогами між персонажами, які були інколи дуже кумедні.
▪️українською міфологію. Тут і чугайстри, і мавки, і чорти, і відьми, і бездонники, і такі боги як Стрибог чи Сварог.
▪️цікавим світом зі своїми правилами та поділом на міста.
▪️поєднанням фентезійних елементів та сучасного світу.
⠀
У книзі є карта, а ще — словничок термінів, з якими краще ознайомитися перед читанням книги.