Двоповня. Закони Невриди

Серія «Двоповня» — це просто вибух емоцій! Вона не просто затягує, а змушує проживати кожен момент разом із героями, сміятися, злитися, переживати і навіть кричати від несправедливості. Це фентезі, яке не лише розважає, а й змушує замислитися про мораль, вибір і свободу.

А персонажі — це щось неймовірне! Ріна — ураган, що змітає все на своєму шляху, її язичок гостріший за меч. Корвін… Ох, цей чоловік просто магніт, харизма на максимум! А от Натаїр — той ще слизняк, якого хочеться відправити на перевиховання. Івейл спочатку викликав довіру, але тепер від нього віє чимось недобрим… і це лякає. Лукреція — це окремий рівень величі, мудрості й внутрішньої сили. Вона не просто персонаж, а ціла стихія, яка вміє бути і безжальною, і справедливою. Авторка настільки майстерно прописала характери, що ти реально відчуваєш цих героїв, ніби вони поруч.

Світ продуманий до дрібниць, інтриги тримають у напрузі, а соціальні питання додають глибини. Але головне — ця історія ще не закінчена!

Була просто в шоці!!!! Короткий опис циклу "Двір шипів та троянд", взяти всі цікаві події з 1-3 частин, характери князів, навіть закріплення угоди через татуювання. Авторка навіть свою героїню не розкрила, пояснень не було чому вона так була важлива для князів.

Ох, стільки різнопланових відгуків читала на цю книгу, що мені не терпілось самій прочитати

Хочу одразу відмітити — це достойний дебют авторки. Текст написаний не сухо. Багато описів, які занурюють в атмосферу. Багато відсилок на світове мистецтво — музичні твори, літературу, картини. Мені інколи доводилось гуглити, і мені насправді подобається, коли зі звичайного фентезі можна відкрити для себе щось нове. Але, якщо чесно, трошки був перебор з кількістю цих відсилок

Перші 100 сторінок я читала 3 дні. Так мені важко йшло — не передати. І не можу сказати, чому. Але далі для мене розповідь була вже цікавішою і читалась легше й швидше.

Головна героїня Ріна Безрідна тікає від свого редфлежного хлопця так р’яно, що аж потрапляє в інший світ. Світ, у якому в небі два Місяці і два Сонця. Ця персонажка повністю виправдовує своє прізвище — ми не знаємо про неї рівним чином нічого. Ні ким вона була до всіх подій, ні хто вона, ні звідки вона. Навіть зовнішність її прописана поверхнево. Протягом всієї повісті вона неначе просто провідник для читача в новий світ — Підмісячну імперію. Та й згодом вже не здається, що вона прям головна-головна героїня.

Події в книзі розвиваються доволі динамічно (після першої сотні сторінок). Світ, у який потрапила Ріна, дуже жорстокий. Тут і рабовласництво, і мізогінія, і влада диктатора. Дуже багато гостросоціальних тем тут відкрито. Але знову ж, інколи здавалось, що і з цим теж перебор.

Після прочитання першої частини відразу придбала другу, бо багато питань залишилось відкритими і інтриг нерозгаданими