Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки» я придбала онлайн на початку повномасштабного вторгнення, коли думати про щось інше було складно...
І книга настільки мене вразила, що після неї я почала глибше цікавитися діяльністю Моссаду: прочитала «Амазонки Моссаду», подивилася серіал «Фауда» і зараз занурююсь у ще одну книгу — «Встань і вбий першим». Якщо вам цікаві реальні історії про спецслужби, ризик і боротьбу за виживання, «Моссад» точно варто прочитати.

Грег МакКеон у “Есенціалізмі” розкриває просту, але потужну ідею: менше означає більше. Він пояснює, чому надмірна зайнятість – це пастка, і як навчитися концентруватися лише на тому, що справді має значення. Особливо корисними стали техніки відмови, наприклад: “Одну хвилинку, я зазирну в календар і відповім”. Книга дає не просто концепцію, а конкретні кроки для її впровадження в життя.

Раніше я часто бралася за вирішення чужих проблем, ставлячи власні потреби на другий план. Тепер розумію, що сказати “ні” – це не грубість, а спосіб захистити свій час та енергію. Ця книга не про продуктивність, а про вміння обирати, що справді важливо.

Мої ТОП цитат з книги:

❝ Якщо ми не будемо неквапливо й обдумано обирати, на чому зосередити свою енергію і чому віддати свій час, інші люди — наші боси, колеги, клієнти, навіть родини - оберуть за нас, і ми незчуємося, як усе значне и важливе зникне з поля зору. Ми можемо або самі уважно вибирати — або дозволити іншим вибирати за нас.❞

❝ Не беріть на себе чужих проблем. Щойно ми забираємо у них проблему — ми забираємо у них здатність її вирішувати.❞

❝ Якщо ви самі не визначите пріоритетів — це зроблять за вас.❞

❝ Для того, аби справді доводити до кінця суттєво важливі справи, не потрібно починати з великого — щоб потім перегоріти і даремно витратити час та енергію; потрібно починати з малого і поступово формувати інерцію.❞

10 із 10 за неймовірну атмосферу книги «Додому» і майстерно заплутаний сюжет. Історія розгортається повільно, деталізовано з чудовими описами Аделаїди Гілз, Тамбіли, старовинних вуличок і англійських маєтків 1950-60 років. Я загугла не один опис з книги, щоб максимально відчути атмосферу, Австралія з її природою і масштабами дійсно вражає.

Щодо сюжету, то спершу я думала, що «Додому» — це історія Джес, яка повернулася з Лондона до Сіднею після смерті улюбленої бабусі. Нора більше не в змозі берегти свої таємниці і онука поступово дізнається їх одна за іншою.

Але як же я помилялася… коли з кожною сторінкою відкривалися все нові і нові деталі трагедії, яка відбулася 60 років. Книга буквально вкрала мій сон, жоден сюжетний поворот не можливо було передбачити наперед. З перших сторінок я захопилася Норою, а до кінця книги вже ненавиділа її. Я в думках зробила її винуватцем трагедії сім’ї Тернер і знову помилилася… Але саме ця багатошаровість дозволяє максимально насолодитися романом і спекотною атмосферою Австралії.