Голлі Рінґланд

«Втрачені квіти Еліс Гарт»🌸🌷🌺🪷
Голлі Рінгланд❤️
@laboratory.ua 📚

«Життя та історії інших людей завжди казали їй, що її колір — блакитний. Колір очей батька.Колір моря.Еліс Блю. Колір орхідеї, її черевичків і казкової королеви. Колір втрат. Але самий центр усієї її суті був червоний. Так було завжди. Колір вогню і землі, сміливості і мужності»

«-Довіряй собі.Довіряй своїй історії.Усе, що ти можеш зробити, — це чесно її розповідати «

Прекрасна і водночас сумна книга.Книга, яка несе в собі великий зміст, наповнює нас прекрасним і робить жінок сильними, як і її героїню-Еліс Гарт.
Мені настільки було цікаво і незвично читати цю книгу, адже стільки пояснень назв квітів, їх значення і умови росту, зачаровує…А поєднання розповіді і формування особистості Еліс допомагає нам зрозуміти і оцінити всю силу і мужність спочатку дівчинки, а потім жінки…
Нелегка і трагічна доля Еліс Гарт, її переживання і ріст особистості з маленької непримітної дівчинки в прекрасну і гармонійну жінку, яка дивує, заворожує і надихає.Дівчину, яка хотіла кохати і щоб її кохали, але доля їй посилала чоловіків, які не були варті її …

«Еліс розслабилася в його обіймах, майже оновлена, майже здатна забути про те, що це він — причина синців, які намагався залікувати»

Кохання дівчини до Ділана робила її вразливою, але мужність закінчити такі відносини, робить її ще більш сильною.Багато прекрасних людей зустрічалися на її життєвому шляху, які допомагали і підтримували.І сімʼя, яку в неї забрав трагічний випадок, не зламали її.
Головна сімʼя для Еліс — це люди, які були поряд (Бабуся Джун, яка виростила і закохала в квіти.Твіг і Кенді, які завжди любили її як власну донечку, Саллі — що в неймовірній любові виростила маленького братика Чарлі, який був довгий час втрачений для Еліс, а потім віднайдена частинка її сімʼї)
Книга настільки гармонійна, прекрасна, щира і неординарна, що неодмінно має бути прочитана.
Дуже її рекомендую і дякую @laboratory.ua, за те що видаєте такі сильні і водночас прекрасні книги🤗📚❤️

Історія про квіти та жінок. Бо кожна жінка - це квітка, що потребує захисту, права виправити помилки та розпочати усе з початку. Історія, щедро наповнена сумом, бентегою, але і надією. І якщо вам буде настроєво важко читати, глибоко вдихніть, відчуйте аромат квітів та почуйте красу їхньої мови і... Продовжуйте. Квіти виведуть ...

Про що? Про родину, про біль стосунків, про вибір, про реабілітацію, про надію, а ще - про КНИГИ. Історія наповнена атмосферою Австралії, бо саме там відбувається дія. І маленька Еліс мешкає разом з батьками на березі океану. Живе своє непросте життя, сповнене думок, мрій та жаскої реальності. Аж доки одного разу усе не закінчиться, і дівчинка не опиниться на фермі у бабусі, де живуть квіти і Квіти (жінки, що потерпали від насилля). І, як виявилося, Еліс теж потребувала захисту і любові, але ними так важко не задушити ...

"Еліс на все життя запам'ятала той день як той, що назавжди змінив її життя. Хоча їй знадобилися наступні двадцять років, щоб зрозуміти: життя рухається вперед, але зрозуміти його можна, лише озирнувшись назад. Ви не можете побачити пейзаж, у якому перебуваєте, поки ви в ньому".

Просто вражає, як жінки в одній родині потрапляли у токсичні стосунки, але і захоплює, що вони не здавалися, хоча і зазнавали непоправних травм.

А ще кожна глава має назву квітки, містить її характеристики та тлумачення. Прочитавши книгу, ви, за бажанням, можете доторкнутися до цього мистецтва.

Який приголомшливий, видатний дебют. Мені просто сподобалася ця книга від початку до кінця, і я не хотіла, щоб вона закінчувалася. Завдяки красивій обкладинці, назвам розділів та намальованим олівцем у книзі ви неминуче повністю зануритесь у життя Аліси. У ній стільки серця, але й болю, любові, а також втрати, що історія Аліси з 9 років і до повноліття надовго залишиться з читачем. Дуже рекомендую. 5+

Надзвичайно лірична, атмосферна та трохи болісна історія про життя з травмою від домашнього насилля та аб'юзу. Маленька Еліс Гарт зростає у родині, де перше, чому вона вчиться — це вгадувати мінливий настрій батька. Внаслідок трагічного випадку Еліс переїжджає до бабусі на ферму, що дала прихисток травмованим жінкам звідусюди. І дівчині знадобиться немало мужності, щоб зцілитися, розкриті сімейні таємниці, навчитися обирати себе та отримати нову люблячу "знайдену" родину.
Окрім того, ця книга дуже цікаво і з повагою зачіпає культуру корінних племен Австралії. Деякі моменти мені здалися не до кінця розкритими, але в цілому це дуже хороша книжка, ти більше для дебюта. Ну і бонусом надзвичайне оформлення з малюнками квітів всередині.

Ця книга не дасть вам спокою поки ви будете її читати. Це історія про зломлену дівчинку і її сім'ю, сімейні узи 🫂 Болюча, щімка і водночас така мрійлива і така красива 🥹🌾🌿 Адже ви зануритесь у мову квітів. Ніколи б не подумала, що квіти можуть нести в собі історію, почуття, спогади 💔 Квітами можна сказати людині про значуще і важливе 💕 Я просто була захоплена книгою на 100 відсотків. Вболівала за Еліс і її сім'ю, за їхній довгий шлях до зцілення 💔 Душевна історія, хоч і піднімаються надважкі теми, а саме про насилля в сім'ї, втрати.. але вона заслуговує, щоб її прочитали якомога більше читачів. Це була прекрасна подорож сторінками 🥹 Оформлення неймовірне ❤️‍🔥 Сподіваюсь видавництво порадує нас і іншими книгами авторки 🫶

Найперше, що впадає в око, це оформлення книжки — воно просто фантастичне! Так багато різних квітів 🌸
⠀
Але і сюжет книги та реалізація ідеї авторки — також чудові. Я повністю прониклась історією Еліс — спочатку 9-річної, а згодом — дорослої жінки.
⠀
Еліс Гарт живе у віддаленому будиночку на березі моря. Її сімʼя — це мама й тато. А друзі — пес Тобі. Еліс живе в сімʼї, де є домашнє насилля. І лише мамин сад квітів та книжки — це ті місця, де маленька Еліс може ховатися від цього. Та одного дня трагедія змушує дівчинку покинути дім та поїхати на квіткову ферму бабусі Джун, про яку до цього Еліс нічого не чула.
⠀
Це книга, яка розповідає про те, що «минуле має цікаву здатність пускати пагони». І якби ми не намагались від нього втекти й сховатися, воно все одно знаходить нас.
⠀
Але основною темою книги є — абʼюзивні стосунки та домашнє насилля. Авторка намагається розкрити тонку межу між турботою та контролем. І їй це вдалось добре, подеколи описи було настільки живі й реалістичні, що було неймовірно боляче читати. Мені було дуже шкода Еліс і все те, що довелось їй пережити.
⠀
Початок книжки вийшов неймовірно емоційним і непростим. А згодом — напруга трохи стихала й оповідь набувала більш спокійного та звичного темпу.
⠀
Також класною ідеєю цієї книжки є ферма польових квітів та мова квітів, яку ще давня родичка Еліс створила — кожна квітка на фермі щось означає і може сказати більше, ніж слова.
⠀
У книзі гарні описи природи — моря, пустелі, ночівлі під зорями, квіткових полів. Багато з описаних місць — вигадані, але це взагалі не відчувалось, так класно авторка змогла все описати.
⠀
Як на мене, то книга чудова і варта уваги. Вона точно може розбити ваше серце, але також і склеїти його, як кінцуґі — японська техніка ремонту кераміки.

Книга просто супер

«Втрачені квіти Еліс Гарт» Голлі Рінгланд – це справжня літературна магія 🌸📖. Ця книга занурює в емоційну подорож, сповнену болю, зцілення та надії 💔🌈. Через мову квітів авторка майстерно розповідає історію про сімейні таємниці, силу жінок і любов до природи 🌿✨.

Текст зачаровує своєю образністю й теплом, змушуючи співпереживати героям до самого фіналу 💕. Якщо ви любите зворушливі, поетичні історії, які залишають слід у душі, ця книга для вас 🌺📚.

10/10. Дуже гарна (щодо оформлення) і цікава книга. Кожен розділ починається з короткої енциклопедичної довідки про якусь квітку.
Сама ж історія про жінок одного роду, і їх родову травму. Хтось це назве «прокляттям», хтось непроробленими травмами чи типовими патернами поведінки, але суть залишається: жінки, які дуже сильно кохали, втрачали себе у стосунках і до чого це їх призводило, кому вдалось вижити, а кому ні. Дія відбувається на фоні різних місцин Австралії (від узбережжя до пустелі), що додає свого шарму історії. Читається не за один день, але історія дуже цікава.
Перші розділи може бути незвична манера викладу, але потім розповідь так затягує, що хочеться із ліхтариком читати навіть під час блекауту.