Кейсі Макквістон

Першу половину я проковтнула, а от друга — затягнута. Про фінал (і епілог) я взагалі мовчу — з пустого в порожнє, як то кажуть. Притомило воно мене, за що й знімаю дві зірочки.

Тим, хто читатиме зараз, також варто зауважити, що тут багато описів американської політики (наразі тригерний для українців момент). Хоча альтернативна президентка може вам відгукнутися) Мама в Алекса — взагалі-то шикарна)

"Остання зупинка" — це роман наповнений вайбами квірного Нью-Йорку, 70-х, американського метро (уявіть найпристойніший потяг, який там тільки може бути), подорожами в часі, оладками та міні розслідуваннями. У моїй голові все виглядало приблизно ось так👆🏻

Історія хороша, смішна, мила, романтична. Але... Є одне невелике "але", і воно полягає в тому, що ця історія не викликала в мене сильних емоцій. Я хотіла чогось life changing, і не отримала😔

Мені тут дуже не вистачило оповіді від першої особи. Я ніколи не звертаю на це уваги, але тут це прямо просилося. Я весь час забувала, що це від третьої особи, і коли бачила "Оґаст сказала, Оґаст зробила", мені так і хотілося, щоб це було "я сказала, я зробила".

Зловила один інсайт на рахунок деяких американських авторів. Я задовбалася від: "Вона одягнула взуття від бренду "Тьотя Мотя", взяла свій айфон 16, спустилася ліфтом до кафе "Шпіглі міглі" і замовила там мілкшейк "Бабульді" зі своїм улюбленим сиропом фірми "Сиропіно", бо тільки такий сироп вона любить. І ось відкрилися двері, завішані плакатами гурту "Супер рок старс", які у 1980 випустили свій легендарний сингл "Рок віл невер дай", і всередину зайшов її друг у футболці від "Сакі макі", яку він купив у секонді "Фешн спешн" за 5 доларів." ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ! Тільки Кінгу я таке пробачаю. В мене перенасичення власними назвами після книг "Остання зупинка" та "Кохання". Ось чому я люблю фентезі в а-ля середньовічному сетингу.

Тож, по оцінці 7, можна зрозуміти, що історія хороша, багато погано про неї не скажеш, круті герої, соковита любовна лінія, але все це не потрапило у сердечко. + фентезійний елемент трохи недолугий, як на мене.

Адекватного відгуку не буде: логіка та критичне мислення покидають чат, коли я занурююся в історію Алекса та Генрі🤷🏻‍♀️

Перечитую цю книгу вже втретє, фільм дивилася ще більше разів. Для мене — це максимальний комфорт і пік романтичної комедії. Син президентки США та британський принц — що може бути цікавіше та інтригуюче?

Це ідеальна реалізація тропу "від ворогів до коханців" та "заборонене кохання". Максимально хороші жарти та розкрита психологія персонажів. Їхні вчинки не здаються тупими та бісячими, у їхніх образах є глибина.

Вони — це не просто Алекс + Генрі
Вони — це Алекс і його сім'я, робота, мрії, друзі, самореалізація, самоусвідомлення, батьківщина + Генрі і його хобі, сім'я, страхи, бажання, друзі, переживання, пошук себе, травми, проблеми, тиск обов'язку

Усе зводиться до чогось більшого за романтичні стосунки, і це щось не здається маленьким та неважливим, це значні речі, які відіграють одні з вирішальних ролей у їхніх життях. І те, як вони говорять про це, вирішують проблеми, борються, працюють над своїм щасливим майбутнім... Кожного разу проймає мене, як вперше.

Взяв цю книгу, бо мені дуже сподобалась "Червоний, білий і королівський синій". Ця історія інша, і це чудово. Герої живі, навіть не можу виділити улюблених, бо всі дуже круто прописані. Хімія між головними героїнями неймовірна. Інтрига тримає до кінця.
З мінусів можу виділити трохи забагато драми, як на мене, але вона має сенс (не буду спойлерити чому😉)
Рекомендую!

*Попередження: після книги ви можете відчути сильне бажання поїсти оладки та сходити на дрег-шоу. Я вас попередив😁

Легка, але в той же час захоплююча історія.
Це роман, який поєднує в собі політичні інтриги, романтичні почуття і відчуття свободи. Ідея поєднати динамічні стосунки між двома дуже різними персонажами на фоні складної політичної ситуації дійсно спрацювала.
Головні герої — це син президентки США, Алекс, і принц Великої Британії, Генрі. Вони потрапляють у незвичайну ситуацію, коли змушені налагодити свою «публічну дружбу» для того, щоб покращити імідж обох країн. Здавалося б, це просто політичний трюк, але чим більше вони спілкуються, тим більше між ними виникають справжні почуття. Ця історія про те, як непередбачувано можуть розвиватися події, коли дві людини, які начебто не мають нічого спільного, починають один одного розуміти.
Прикольний гумор і динаміка між героями. Взаємні шпильки, легкі суперечки, але в той же час підтримка і розуміння — все це змушує переживати за них і захоплюватися їхніми стосунками.
Чудова книга для тих, хто хоче відпочити від серйозних тем, але водночас насолодитись захоплюючою історією з глибокими переживаннями. Рекомендую її всім, хто любить романтику з елементами політики і хоче побачити, як кохання може перемогти всі бар'єри.

Не дуже люблю літературу такого типу, але історія цікава, жвава та частими смішна 💖 взяла ще й на подарунки

У центрі сюжету двоє хлопців. Алекс — син президентки США, яка проводить передвиборчу кампанію, бо прагне піти на другий термін. Генрі — принц Великої Британії, який має ідеальний образ майбутнього короля монархії. Втім на королівському весіллі вони влаштовують бійку, адже є запеклими ворогами. Тож, аби врятувати імідж обох країн, Алекс і Генрі починають вдавати дружбу. Яка переростає в дещо набагато більше та ризикованіше.

Перш за все хочу сказати, що ця книга — втілення двох моїх улюблених тропів: від ворогів до коханців і заборонене кохання.

Ця книга викриває не лише проблеми, з якими стикаються гомосексуальні люди, а й також транслює проблематику расизму, впливу таблоїдів і жовтої преси на життя публічних людей, пригнічення власної особистості задля іміджу сімʼї чи навіть країни, а також психологічні проблеми та пошук власного я.

Я очікувала багато від цього роману, а отримала набагато більше. Ця книга більше, ніж просто ромком. Ця книга руйнує купу стереотипів і змушує персонажів і світ навколо них змінюватися і зростати🥹

Романтична лінія тут така солодка та мила, що змусить повірити в кохання навіть найсильніших буркотунів. Любов, яка руйнує все на шляху до омріяного щастя та тепла тіла коханої людини.

А ще хочу сказати, які тут круті другорядні персонажі. Ну просто кайф і суцільний захват. Обожнюю, коли в книгах поруч із головною сюжетною лінією головних героїв розвиваються лінії другорядних персонажів. Для мене це признак хорошої книги.

Так, у книзі є кліше, США та ВБ зображені стереотипно, але ж і стереотипи не зʼявляються з порожнього місця. Тож для мене ці країни були зображеними цілком реалістично🙈

Щиро раджу прочитати цей роман любителям квір-літератури та поціновувачкам книг про справжню, всеохоплюючу та сильну любов❤️‍🔥

Сапфічна історія кохання двох дівчат в метро. Минула книга "Червоний, білий та королівський синій" мені неймовірно сподобалась, тому від цієї я очікувала такого ж захвату. Навіть мала оригінал книги з підписом, але тепер хочу її пошвидше продати і забути цю історію.

Мені нічого в цій книзі не сподобалось. Я читала через силу і домучила тільки тому що не кидаю книги і планувала відвідати по ній книжковий клуб. Головні герої, сама історія, кількість бі, лесбійок, ґеїв, дреґ-квін, небінарних особистостей і тд цього всього було занадто. Я нормально читаю книги, де є щось одне, але коли усе разом і гетеро персонажів вважай нема, то схоже це не для мене.

Оґаст закохалась з першого погляду у дівчину, яка катається в метро і зависла в якійсь часовій петлі. Кидає все і вирішує її рятувати через максимально сильний сексуальний потяг до неї. Дуже надумана і нереальна історія. Багато дівочих сцен, які мені неприємно було читати. Впевнена що книга знайде свого читача, тому що бачила вже багато позитивних відгуків, але просто я не в їх числі.

«Червоний, білий та королівський синій» - це одна з тих книг, яку багато хто хвалить, але особисто мені вона зовсім не зайшла. Очікувала цікаву історію з глибокими персонажами, але отримала доволі банальний сюжет, який не зміг мене зачепити. Головні герої здавалися надто шаблонними, їхні діалоги - неприродними, а розвиток стосунків - передбачуваним.

Особливо дратувала надмірна ідеалізація подій і відсутність справжньої напруги. Хотілося більше емоційної глибини, драматизму чи хоча б якогось непередбачуваного повороту, але цього не сталося. У результаті книгу навіть не дочитала до кінця - просто не бачила сенсу витрачати на неї час.

Остання зупинка" Кейсі Макквістон — це роман, який поєднує магію кохання і подорож у часі. Головна героїня, Оґаст, зустрічає Джейн у метро Нью-Йорка. Джейн виявляється дівчиною з 1970-х років, що потрапила в сучасність. Книга змусила багатьох читачів повірити в дива, оцінити її за унікальний сюжет. Читачі відзначають здатність автора створювати живих персонажів, атмосферу романтики й гумору.

це було дуже правильним рішенням — почати читати цю книжку одразу після моральної м'ясорубки у вигляді «дому на краю світу», бо з перших сторінок я видихнула і просто полетіла на хвилі сюжету і смішних ситуацій, які траплялися з оґаст та її компашкою. і це виявилася така легка, наповнена теплом, історія з присмаком детективу і трошки драми.

сюжет знайомить нас з молодою дівчиною оґаст, яка тільки-но переїхала до нью-йорку, знайшла житло і купку дивних (мега харизматичних і зовсім не стрейт) сусідів, роботу в забігайлівці і намагається з усім цим якось впоратися. її мати буквально одержима пошуками давно зниклого дядька, через що оґаст виросла дуже спостережливою і має такі собі детективні навички. вже у новому місті вона випадково зустрічає в метро дівчину, джейн, — виглядає та ніби щойно вийшла з рок-концерту 70-х, має дивні звички і неймовірну харизму. здається, це попадання в самісіньке серце, бо іскри між цими двома летять ледь не з першого погляду.

але все не могло бути так легко, бо джейн дійсно з 70-х і застрягла на гілці метро у конкретному потязі. отак і починається їх історія кохання: з пролитої кави у вагоні метро і червоного шарфика.

що ви побачите у цьому метро-ромкомі (вислів вигадали самі автори)? динамічний сюжет, в якому є кілька цікавих ліній, троп знайдена родина (ооо, яка ж в них кайфова і різноманітна компанія!), боротьбу за права ЛГБТ+ спільноти з історичними відсилками, прийняття і пошуки себе, купу купезну взаємопідтримки, характерних персонажів і своєрідні подорожі у часі. а ще тут ледь не 97% персонажів квір і це так гарно репрезентує і висвітлює різноманітність спектру.

другорядних персонажів я обожнюю не менше, ніж головних, їх тут багато (моїм улюбленим все ще є драґ-квін енн, яка вдень бухгалтер ісайя🤭) і всі вони частинка міста в якому головна героїня намагається знайти собі місце. і за цим так цікаво спостерігати, як кожен з персонажів розкривається і ми просто в один момент сидимо на вечірці з драґ-шоу, а в інший влаштовуємо спіритичний сеанс, аби дізнатися, чи романтичний інтерес раптом не привид.

беззаперечний плюс ромкомів — попри певні негаразди, усі лишаються щасливими і ми знаємо, що зрештою все буде добре. але навіть пори це тут є моменти в яких я сиділа і думала, що кінець буде поганим і цю ситуацію вже ніщо не виправить. драми тут вистачає, як і напружених і чуттєвих моментів.

ця історія чудова, бо дозволяє на кілька годин зануритися з головою в життя інших людей та іншого міста, вона відволікає, смішить, змушує вірити в щиру дружбу і кохання. і вона розкриває безліч дуже важливих тем.

Дуже гарне оформлення книги, з дуже приємною на дотик обкладинкою
Сюжет зачіпає, змушує замислитися про швидкість часу