Крістін Генна

«На війні ми дізнаємося, ким ми є»💔

зворушливий історичний роман, який переносить читача у Францію часів Другої світової війни.

в центрі сюжету дві дуже різні сестри Віанна та Ізабель.
їхні стосунки складні, як і у багатьох рідних сестер.
але йде війна, а молодша сестра Ізабель поводиться дуже хитко і збирається до батька в Париж за своєю великою любов'ю.

дві сестри. дві боротьби і дві різні долі.

історія вражає глибокими емоціями, складними моральними виборами та захоплюючими подіями. майстерно передано атмосферу окупованої Франції, показуючи життя жінок у воєнний час- їхні страхи, втрати, боротьбу і героїзм.

зачіпає важливі теми- кохання, втрати, силу жіночої волі та жертви заради інших.

залишає неабиякий слід у серці❤️‍🩹
10/10

У мене завжди є особлива тяга до книг про Другу світову війну, і цей роман не став винятком. Переживаючи з героями трагедії тих часів, розумієш, наскільки абсурдною є війна, в яку жінки і діти потрапляють без власної волі.

Дія розгортається у Франції під час окупації.
Головні героїні — дві сестри, В’янн і Ізабель, що відрізняються одна від одної: В’янн — тиха та мирна, тоді як Ізабель — смілива, бунтівна і рішуча. Залишившись без матері і з батьком, який фактично не бере участі в їхньому житті, вони часто йдуть різними шляхами. Одна з сестер бореться з нацистським режимом, інша намагається вижити під окупацією, але обидві не знаходять спокою. Кожен вибір має своє виправдання.

Роман детально описує підпільну боротьбу та життя під окупацією, глибоко розкриваючи характери героїнь та інших персонажів. Це дуже емоційна і людяна книга, що показує найкращі риси людини, одночасно засуджуючи ненависть і жорстокість.

Ця книга особливо зворушує тим, як через долі двох сестер показано різні сторони війни і людських стосунків в часи окупації. Мені не раз доводилось зупинятися, відчуваючи враження від прочитаного, адже кожен момент є важливим нагадуванням про те, як велика була трагедія війни. Втім, цей роман не тільки про біль і страждання, а й про надію, про те, як людина може залишитись людиною навіть у найтемніші часи.

Мабуть, ще на жодну книгу не було так важко писати відгук… Емоції просто накривають кожен раз, як згадую та обмірковую прочитане, тим паче, що війна - не просто слово в сучасних реаліях. Книга геніальна: так легко і просто розказує про настільки важкі і трагічні сторінки історії, що просто неможливо не пройнятися розповіддю чи стримати почуття…

Це драматичний історичний роман про долі двох дуже різних за характером сестер, котрим довелося пережити німецьку окупацію Франції під час Другої світової війни.

Вони рано втратили матір. Віанні тоді було 14, а Ізабелі лиш 4. Зламаний Першою світовою та втратою дружини батько відмовився від виховання доньок, спихнувши їх на сторонню людину. Старша невдовзі закохалася, завагітніла і вийшла заміж. І хоч перші вагітності закінчились невдало, Віанна знайшла сенс свого життя у коханому чоловіку та, врешті, довгоочікуваній доньці.

З Ізабель було складніше. "Віанна корилася правилам, а Ізабель бунтувала проти них." Вона завжди була імпульсивною, необачною, бездумною, але разом з тим сильною та цілеспрямованою. Втім, їй завжди бракувало любові і близькості з рідними.

Коли розпочалося війна і звичне життя зруйнувалося, сестри відреагували по-різному. Вони обрали різні тактики поведінки, різні методи боротьби за виживання і різну мету, через це й випробування на їхні долі випали різні. Але через півстоліття на зустрічі провідників у Парижі, присвяченій пам'яті про Другу світову та її героям, вчинки обох заслужили вшанування та вдячність.

Роман коротко переповідає минуле Віанни та Ізабель до війни, показує їхнє практично безтурботне й щасливе життя безпосередньо перед її початком, шок від усвідомлення нових реалій, силу-силенну випробувань, через котрі їм довелось пройти, та погляд назад через п'ять десятків років у спогадах.

На сторінках книги бачимо важке життя французів під окупацією. Бомбардування й руйнування, втрату майна і нерухомості, голод і хвороби через нестачу найнеобхіднішого, в той час як німці розкошували, нестерпний холод довгими суворими зимами, життя під постійним наглядом і страхом оступитися...

Чимало уваги присвячено дедалі жорсткішим репресіям проти місцевого населення. Спершу комендантська година й продуктові талони. Потім звільнення всіх неугодних окупантам: євреїв, комуністів, масонів, представників лгбт.  За ними послідували арешти, ув'язнення, катування, знущання, згвалтування, вивезення в табори та масові вбивства.

Йдеться і про колабораціонізм, коли стало ясно, що і колишнім сусідам, друзям і навіть родичам довіряти не можна, адже вони можуть працювати на ворога й бути нічим не кращими за нього, а то й гіршими, адже кривдили свій власний народ. Також згадується і про те, що не всі німці були жорстокими, аморальними садистами й бездушними тварюками, котрі з легкістю і задоволенням знущалися і вбивали як чоловіків, так і жінок та дітей. Були серед них і ті, хто залишався людяним та співчутливим, хто розчарувався в ідеалах і методах керівництва, але тим не менш продовжував виконувати накази.

Також описано і різні форми спротиву окупантам: від поширення листівок та патріотичних брошур і підробки документів до партизанської боротьби, порятунку євреїв, допомоги збитим пілотам Альянсу покинути окуповані території тощо. Кожен з цих вчинків вимагав чимало сміливості, обачності й мужності, адже покарання у разі невдачі було жахливим.

Війна стала страшним випробуванням для народу й мала не менш жахливі наслідки: мільйони позбавлених дитинства дітей, зламаних фізично й душевно дорослих, мільйони втрачених життів... Втім, серед усього цього страху, жаху й хаосу знайшлося місце і щирій дружбі, самовідданим батьківським почуттям, героїзму, жертовності й справжньому коханню. Жаль лише, що "Деякі історії не мають щасливого фіналу. Навіть історії кохання. Мабуть, насамперед історії кохання." 
 
Що я можу сказати у підсумку? "Соловей" однозначно вартий прочитання. Зверніть лиш увагу, що книга важка емоційно і дуже тригерна.

Якщо ви плакали після "Провулку Світлячків", то від цієї книги ви будете просто ридати. Ця книга — як жива рана, яку авторка перші 200 сторінок нещадно ятрила 😰😰

Події описані у книзі, частково відбуваються в перші дні та місяці після похорону Кейт, а інші — через 4 роки. По суті, книга чудово показує проходження горювання після втрати близької людини, падіння до самих низів і купу помилок, які можна наробити в стані горювання, коли все, що хоч якось нагадує кохану людину, дуже болить. Є в мене думка, що авторка сама пройшла через подібне горювання, але інформації про смерть в її сім'ї я не знайшла 🤔

В цій книзі відкривається причина неадекватної поведінки Хмаринки, мами Таллі. Більшість же героїв поводять себе ну просто неадекватно і викликають на початках сильну неприязнь. Але в тому є майстерність Крістін Генни — вона настільки глибоко "копнула" і відкрила такі глибини душі майже кожного персонажа, що останніх сторінок 100 книги я безперестанку ревіла і пробачила Генні весь той біль, якого вона мені завдала і всі ті недоліки сюжету, які були спочатку.

Сподіваюсь, що це продовження вийде в українському перекладі якомога швидше, бо воно дасть відповіді на всі ваші питання, які могли залишитися після першої частини 🤞 Однак будьте готові до того, що перш ніж ви їх отримаєте, ваше серце розіб'ється на мільйони друзок 💔

"Women can be heroes"

Я не перестаю дивуватися тому, як Крістін Генна це робить. Які неймовірно кінематографічні та живі історії вона пише. Я правда не розумію, чому ще не всі її книги екранізовані, бо коли читаєш її книги, в голові постає саме та картинка, яку ми звикли бачити в американських фільмах і серіалах.

Ця книга про американську війну у В'єтнамі. А точніше, про жінок на цій війні, які рятували життя. Про жінок, про перебування яких на війні в американському суспільстві не хотіли говорити, соромилися і вдавали, що жінок, які "пройшли В'єтнам", не існує. І про війну, яка для США стала найбільшим провалом в її сучасній військовій історії.

В центрі сюжету Френкі - 20-річна розбещена дівчина, яка після загибелі брата у В'єтнамі вирішує послужити на благо рідної країни та мобілізується до армії, аби служити в ній медсестрою. Закинута на інший кінець світу, вона проходить крізь пекло війни, днями рятуючи життя, проводячи в операційних по 18 годин на день, оплакуючи дітей, які залишились сиротами внаслідок цієї безсенсової війни. В компанії Барб і Етель, інших медсестер, які стануть її найкращими подругами на все життя, Френкі закохується, втрачає, намагається не боятися та при цьому ще піклуватися та рятувати поранених.

А потім Френкі повертається додому, в цивільне життя. І їй доводиться стикатися з реальністю, яка зовсім відрізняється від її очікувань. Чи зможе вона адаптуватися до реальності цивільної людини після 2-х років військового конвеєру?

So far це найкраща з прочитаних мною книг Крістін Генни, з нетерпінням чекаю її в українському виданні, бо книга просто надзвичайна ✨

Цією книгою я завершую історію з авторкою

«У цій безкраїй непередбачуваній глушині ти або станеш найкращою версією себе і розквітнеш, або тікатимеш із криками від холоду, темряви й незгод».

Крістін Генна
«Велика Глушина»🗻

📚видавництво: рм
📑кількість сторінок: 624
📋жанр: роман
💔моє захоплення книгою: 10/10

почала я цю книгу читати ще минулого року десь у листопаді. і я залишила її. як я люблю казати - поставила її на паузу. а знаєте чому? бо мені настільки було зимно від тих описів, що мої відчуття не збігалися з тим, що я бачила за вікном👀

і от у лютому я її дочитала. 380 сторінок я прочитала за день і це було у стилі авторки: динамічно, з відповідними емоціями і дуже яскравими кольорами це було «розмальовано». бо моя уява дуже круто передала мені все те, що я собі весь час уявляла😍

останні 120 сторінок я вже не бачила через ріки сліз😭 коли серветки поблизу мене скінчилися, на допомогу прийшов мій рукав светру🫣

«Інколи треба зробити крок назад, щоб почати рухатися вперед»

мені було дуже шкода головних героїв і я щиро не розуміла, чому вони мають все це переживати. а потім я перенесла все на себе і раптом мене осяяло: я маю незакриті ґештальти і мені це болить🥺💔

«Страх — це маєток із незліченними кімнатами й нескінченними коридорами між ними».

емоційно важка книга, але читається дуже швидко. тож я вам її дуже раджу. а я вже дуже чекаю на наступну книжечку авторки, а точніше, її дилогію. бо вирішила для себе, що прочитаю всі її книги☺️

📖 а ви читали цю книгу? і чи знайомі ви взагалі із авторкою?

Дуже важко лишити відгук на цю книгу без спойлерів...

Для мене ця історія стала дуже тригерною саме що стосується дружби. Я очікувала на справжню жіночу дружбу, яка здатна витримати всі, але... Єдиний висновок який мені прийшов у кінці — всім їм терміново потрібна терапія!

Написано гарно, Крістін Генна так чудово пише, ти віриш усьому і можливо саме тому у мене лишилось так багато питань. Чи реалістична ця історія? більш ніж. Чи добра вона на мою думку? Швидше ні.

Це неймовірно!!!
Найкраща авторка!

Я дуже переживала за героїнь 💔
Це не той випадок, коли з тебе вичавлюють соплі, а ти справді розумієш що от воно життя зі своїми мінусами і плюсами. Радієш і плачеш від щастя і навпаки.
Дуже щемка історія, в мене серце в кінці розривалось від суму і щастя, такий вир емоцій💥

Ця авторка не жонглює брудом для ефектності.
Я її просто обожнюю! Ця книжка потрібна усім жінкам, дівчатам, мамам! Які ми насправді сильні, цінні і яке життя швидкоплинне для усіх цих сумнівів!🫶🏻

Я, мабуть, єдина, кому не "зайшов" цей роман😉. З плюсів — досить легко читається. Але це може бути заслуга як перекладачів, так і авторки (короткі прості речення). Досить передбачувані події, а фінал — зустріч Лєнні й Метью — взагалі нагадав кінцівку "Джейн Ейр".

Роман, який закрутить вас у вихорі емоцій та не відпустить до останньої сторінки. Ви будете переживати важкий шлях разом з головною героїнею, можливо навіть відчуєте атмосферу техаської пилюки, будете сердитись на нахабних фермерів, дратуватиметесь від згадки комунізму. А в кінці фінал розіб’є і так понівечене серце. Але це того варто

Дуже захоплююча, щемка історія про долю 2 сестер в окупованій Франції під час Другої Світової Війни. Сестри з різними характерами, одна готова мовчати і терпіти заради життя своїх дітей, а інша бореться за незалежність та не готова миритися з окупацією. Історія яка читається дуже швидко та легко, але назавжди залишається в серці.