Сосуке Нацукава

Добра, трішки наївна підліткова історія про любов до книг та їх силу і внесок у наше життя. Яскраве забарвлення та краплю гумору додає рудий язикатий кіт. 😊
Після прочитання залишається теплий і затишний післясмак та віра і надія в добро.

«Книжки мають величезну силу. Це — вічні історії, такі сильні, що пережили не одне століття. Читай багато таких книжок, і вони стануть тобі друзями. Вони надихатимуть і підтримуватимуть тебе».

Очікувала історію про книги, а отримала філософську розповідь про віру в себе, дружбу, скорботу і співчуття. І це було прекрасно.

Тут неймовірна атмосфера книг, чаю та пригод. А ще тут прекрасний кіт, який завжди говорить все, що на думці.

Автор дуже доречно і красиво наголошує про цінність кожної книги і чому ми маємо їх цінувати.

Я виділила багато цитат і трішки поділюсь з вами:

«— А чого дідо хотів досягти?
— Та нічого особливого. Просто прагнув нагадати людям про очевидне. Не брехати. Не знущатися над слабшими. Допомагати нужненним. Бо ж очевидні речі перестали такими бути в сучасному світі».

«Якщо вже зібрався йти на гору, то хай вона буде високою. Звідти відкриваються набагато кращі краєвиди».

«Не буває так, щоб не існувало вибору. Є стільки доріг, із яких можна обирати. Важливо лише не котитися шляхом безцільно, а знайти власну дорогу».

«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють».

«Книжки зробили мене тим, ким я є. Вони — мої друзі».

«Читати книжку — це дуже добре, та коли закінчиш, то не забудь вийти в реальний світ».

«Світ підсовує нам найрізноманітніші перешкоди, й ми мусимо перетерпіти стільки всього, аж до абсурду доходить. І найкраща зброя для боротьби з болем і тривогами світу - це не логіка чи насильство. Це гумор».

зворушлива, магічна історія, яка сподобається всім книголюбам.📚

головний герой, сором'язливий хлопець, який після смерті дідуся залишається один у старій книгарні.
але одного дня до нього приходить загадковий кіт на ім’я і пропонує відправитися в подорож, щоб врятувати книги, яким загрожує забуття…

історія наповнена любов’ю до читання й величезною кількістю цитат про книги.

магічні пригоди й загадкові світи додають чарівності.

також книга піднімає питання, чому ми читаємо, як знання впливають на людей і що означає по-справжньому любити книги.📚💕

«Кіт, що рятував книжки" — це ніжна й зворушлива історія про любов до читання, втрати та силу дружби. Автор Сосуке Нацукава дарує нам казку про хлопця Рінтаро, який успадковує від дідуся маленьку книжкову крамницю. Здається, що життя юнака зупинилося разом із серцем старої книгарні, але все змінюється, коли з’являється кіт на ім’я Тигр.
Разом із Тигром Рінтаро вирушає у фантастичні пригоди, щоб рятувати книги від забуття, байдужості та споживацького ставлення. На перший погляд, це казка про чарівного кота і магічні подорожі, але насправді — глибока метафора про людське ставлення до знань і культури.
Книга легко захоплює своєю атмосферою затишку та тепла. Опис маленької книгарні з полицями, вщерть заповненими старими томами, пробуджує ностальгію за тихими вечорами з улюбленою книжкою. Та водночас автор торкається важливих тем — цінності літератури, самотності та сили, що допомагає рухатися вперед навіть після втрати близьких.
Читати цю книгу — це як сидіти в старому кріслі з чашкою чаю, занурюючись у спокій і роздуми. Вона не нав'язує моральних уроків, але обережно підводить до думки про те, що любов до книжок — це любов до життя, до самопізнання та відкриттів.
Це легка та водночас глибока історія, яка залишає по собі приємний післясмак тепла і світла. Це книжка, яку хочеться перечитувати в моменти суму й сумнівів, знаходячи в ній підтримку й натхнення.
Вона точно сподобається всім, хто любить затишні історії з елементами магічного реалізму, а також тим, хто цінує книги про книги. Поціновувачі японської літератури знайдуть у ній знайомий спокійний ритм і уважність до деталей, а шанувальники казкових притч відкриють глибокий зміст, прихований за простою оповіддю. І, звісно, ця книга припаде до душі кожному, хто не уявляє життя без книжок і вірить у їхню здатність змінювати світ.

Ця книжечка давненько лежала і чекала свого часу, але ось захотілося мені книжкових пригод і я її взяла до рук. Вона мені нагадала як саме я обожнюю японську літературу і зайняла своє місце на полиці, де стоять лише книжки східних авторів.
Це просто магія якась, а не книжка! Вона невеличка, але надзвичайно світла і захоплива, а місцями мені навіть сльози набігали на очі — бо оці почуття від підтримки колишніх книжкових злодіїв та порятунок поламаної душі книги просто неймовірні. Я люблю книжки, люблю котів, а тут є і те і інше. Перегорнувши останню сторінку я сиджу трохи приглушена від роздумів та ідей цього роману. Книги мають душу і силу, які вони передають своїм читачам, але й вони самі потребують допомоги. Зараз багато цікавих книжок, які заполонили ринок, і, дійсно, багато класичних творів просто губляться у цьому океані сучасної літератури. Однак справжні перлини все одно знайдуть свого читача і своє особливе місце на поличках. Багато книжок спалюють наші вороги, намагаючись вбити їх та наші душі та сили, однак допоки хоча б одна українська книга існує, існує і душа нашого народу.
Здається, що я знайшла свого Маленького принца у японській літературі — я буду перечитувати цю історію багато разів, бо просто не можу її відпустити. Це просто 100 із 100 попадань в серце.

Сосуке Нацукава
Кіт, що рятував книжки

«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють»

Спочатку мене зацікавила обкладинка, потім назва, а потім вже я прочитала анотацію і зрозуміла, що це точно «моя книжка».
Книжка для підлітків, тож є певні настанови, але вони дані так тонко та ненав’язливо, що зовсім не заважатимуть насолоджуватися історією.

Рінтарі Нацукі – старшокласник, який став хікікоморі через свою втрату. Його дідусь, власник букіністичної книгарні «Книги Нацукі» помер, тож Рінтарі, який втратив батьків ще раніше, і тепер дідуся, намагається оговтатися від втрати, почувається самотнім, розгубленим та чужим у цьому світі. Єдине, що тримає його на плаву – це книжки з книгарні.

Сайо (однокласниця та староста класу) із почуття обов’язку вирішує допомогти Рінтаро, який вже пропустив багато занять у школі.

І як часто буває, обов’язок переростає в щирі почуття турботи, симпатії та дружби, які виникають, коли люди разом долають труднощі.

А до чого тут Кіт. А Кіт – це та вільна говірлива істота, яка з’являється нізвідки саме тоді, коли її не чекаєш і допомагає тобі зрозуміти хто ж ти є і для чого живеш. Кіт – провідник в інші світи, де на підлітків чекають пригоди, вони мають пройти чотири непростих лабіринти, рятуючи книжки від людини, яка калічила книжки, від людини, яка тримала книжки ув’язненими у шафах, від видавця, який вважав, що короткого викладу книжки цілком досить, а читати самі книжки не обов’язково, а видавати, щоб книжки були прибутковими треба лише дайджести та короткі версії.

Для кожного з них Рінтарі має знайти аргументи, щоб довести, що їх думки, переконання та вчинки хибні.

Наскільки це вдасться нашим героям, чи зможе Рінтарі змиритися із втратою рідної людини, знайти сенс для подальшого життя, відчути, що він не самотній, що здатен відчувати, співпереживати іншим, що знання без мудрості - це лише набір слів, що саме найважливіше - це продовжувати жити і йти своїм власним вибраним шляхом.

Дуже добра книжка про любов до книжок, читання, дружбу, мудрість та сміливість долати життєві труднощі.

Така ж вона гарна і мила❤️‍🔥 Від книжечки віє теплом і сонечком

Люблю японські книги, фільми та мультфільми, бо в них присутній той магічний реалізм та нотки казкового, яких хотілось би мати побільше в реальному житті, навіть будучи дорослим. “Кіт, який рятував книжки” в дечому мені нагадав роботи студії Ghibli.

📚 "Книжки мають величезну силу. Це була дідова мантра".

Рінтаро Нацукі, головний герой, успадковує книгарню після смерті його діда. Тут і починаються чарівні речі, кіт на ім’я Смугастий Тигр, що говорить, і чотири лабіринти, наповнені книгами, які потрібно врятувати. Вони вирушають рятувати книги від жахливих людей, які знищують їх з різних причин.

Це було химерно та чарівно. Це шана книгам і тим, хто любить їх читати. Це підбадьорливо і мило, така собі сучасна казка, водночас нагадування нам, що є багато способів полюбити читання та що книги варто захищати. Це не мій звичайний тип книжок, але я отримала задоволення від читання ☺️

Ця книга за стилем мені нагадала чудові історії "Доки кава не охолоне" і "Доки не розкриється брехня". Усі вони неспішні, атмосферні, невеликі за обсягом, але сповнені мудрості.

Книга про книги. Не лише про любов до них чи байдужість, але й про їхню долю, про людей, про важкі випробування та цінність дружби.

«Це — вічні історії, такі сильні, що пережили не одне століття. Читай багато таких книжок, і вони стануть тобі друзями. Вони надихатимуть і підтримуватимуть тебе».

А якщо коротко - старшокласник втратив діда, з яким жив. Ця поважна стара людина володіла магазином вживаних книжок і прищепила онуку любов до читання. Він так полюбив книги, що аж навіть майже не спілкувався з людьми. І ось, після смерті рідної людини, він постає перед вибором життя, а також мусить, разом зі Смугастим Тигром, врятувати книги.

"Музика це щось більше, ніж ноти, а книжки - щось більше, ніж просто слова."
Чудова, добра, мила історія з невеликою аурою повчальної притчі.

Книга про три важливих проблеми читунів: багаточитання, швидкочитання та трендочитання 🤣
Оцей момент мені дуже сподобався, мабуть кожен в читацькому житті хоча б раз "грішив" такими думками, які ті хто ув'язнили книги.

Єдиний мінус, особисто для мене, це відсутність Японії. Книга японського автора і я очікувала сильне відчуття японської культури. Проте нічого не було. Взагалі нічого. Цю книгу так само міг написати американський автор.
Це трішки розчарувало, але в загальному враження скоріше позитивні, ніж негативні🥰

Такі історії все більше захоплюють мене і це вже не перша книга японських письменників, яка залишає по собі відчуття спокою, теплоти та довершеності.

Головний герой - старшокласник, який живе разом із дідусем та допомагає йому працювати у їх книгарні. Це довершений світ для хлопця: тиша, книги, дідусь. Але цей світ змінюється, коли дідусь хлопчика помирає. Тепер він має жити зі своєю тітонькою і залишити книгарню. Проте одного дня до книгарні навідується незвичний гість, який просить допомоги.

Мені дуже сподобалася книгарня. Книги, які важко знайти в сучасних модних книжкових магазинах. Це старі видання, серії книг, які вже не вважають за потрібне перевидавати чи історії, що вважають не актуальними. Єдине, що не зрозуміло було - це звідки книги беруться? Як поповнюється книгарня?🤔

Кіт🐱 Як він добре вписався в цю історію. Як він водив головного героя по світах і давав настанови, що робити. Так невимушено направляв на роздуми і спостерігав за способами вирішення проблем.

Як і притаманно японській літературі книга наповнена монологами, роздумами та філософськими настановами. Цікаво читати про пошуки героями справжніх цінностей, про дорослішання та про сміливість, що з'являється завдяки новим друзям.

Дуже гарна й зворушлива книга. Історія, що сподобається кожному книголюбу🤗😉

Книжка про книжки - саме до такого типу я зазвичай відношу такі тексти. Звісно, обрати кота як супроводжуючого у світ книг - рішення перфектне. Бо саме кіт з'являється головному героєві, хлопцеві, котрий щойно втратив найріднішу людину, свого дідуся, власника книгарні вживаних книжок. З'являється і просить допомоги врятувати книги.

І тут починається уже паралельна реальність із чотирма мандрівками в загадкові лабіринти до осіб, пов'язаних із книгами.

Загалом ця фентезійна частина дуже символічна. Бо у кожному з трьох персонажів ви знайдете гіперболу певного типу людей, дотичних до книголюбів, до книготорговців, до видавців. Тези, які тут доведені до максимального абсурду, насправді виходять із реальності і мають частину істини в собі. Але..

Саме ці "але" доводиться намацати і виловити, проявити і донести до свого співрозмовника головному героєві. І саме в такі моменти я брала олівець і позначала вдалі думки про книжки і все доколатематичне, бо справді хороші фрази траплялися.

І я рада, що текст щоразу вирулює із траєкторії очевидності на новий рівень діалектики, додаючи ще трішки свіжих думок та антитез. Бо щоразу був острах максимальної банальності, але наче автору вдалося вміло вислизнути з цієї пастки.

Авжеж, не варто очікувати чогось геть шедеврального. Проте водночас це і не книголюбська банальщина в стилі солодкої оди книжкам.

Мене ж свого часу просто причарувала обкладинка цього англомовного видання (оригінальна інша) і я за якимось разом у книгарні таки вирішила придбати.