Атоми і попіл. Глобальна історія ядерних катастроф

RDT оцінка
10.0
3
Ваша оцінка
відгуків
2
450 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
450 грн
1
Про товар
Код товару
112749
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
Atoms and Ashes: A Global History of Nuclear Disasters by Serhii Plokhy
Перекладач
Назар Старовойт
Кількість сторінок
344
Формат (мм)
210 x 140
ISBN
9786178115647
Опис

Сергій Плохій розповідає драматичну історію шести найбільших ядерних катастроф, що спіткали людство у ХХ столітті: аварія на Чорнобильській АЕС, руйнування станції «Фукушіма-1» унаслідок цунамі, ядерні випробування на атолі Бікіні, Киштимська аварія, пожежа на станції «Віндскейл» та аварія на «Три-Майл-Айленді».

Спираючись на глибокі дослідження та показання свідків, Плохій простежує розгортання кожної кризи, ключові рішення учасників подій, а також реакцію урядів, які часто намагалися приховати масштаби катастроф. Водночас автор розширює фокус історичної перспективи, предметно аналізуючи ідеології, політичні вектори та культури, що зробили свій внесок у трагічні події.

Для всіх, хто цікавиться історичними та політичними процесами у світі, хто досліджує ризики ядерної енергетики.

Сергій Плохій розкриває невідомі факти про Чорнобиль, Фукушіму, Киштим, ядерні випробування на острові Бікіні, а також аварії на станціях «Віндскейл» та «Три-Майл-Айленд». Розповідаючи про ці шість жахливих інцидентів, науковець досліджує ризики ядерної енергетики як для військових, так і для мирних цілей, водночас пропонуючи яскравий опис того, як люди й уряди ухвалюють рішення за надзвичайних обставин.

Цитати з книжки «Атоми і попіл: глобальна історія ядерних катастроф»

Про наслідки ядерного вибуху

Науковці з дослідницької станції в зараженій зоні всебічно вивчали дію радіації на навколишнє середовище. По-перше, дозиметристи і вчені встановили, що радіація впливала на ріст і розвиток дерев. Зокрема, у радіусі приблизно 12,5 кілометра від епіцентру вибуху сосни пожовкли і врешті-решт загинули. Сосни поза цією зоною зазнали різноманітних деформацій.

Смерть пташок і тварин не пов’язували з радіацією — насправді ж популяція тварин зросла, позаяк влада обгородила місцевість, і її більше не використовували для сільського господарства. За зиму 1957–1958 років рівень радіації у кронах дерев зменшився майже вдесятеро, тому навесні пташки, які відлетіли восени, майже не зазнали опромінення. Однак коли вони почали живитися ягодами з украй забрудненої землі, то також постраждали. Ще більше за тварин постраждали риби: за п’ять років після вибуху зменшилася популяція коропа і карася звичайного. На зиму вони заривалися в мул на дні, а він був дуже радіоактивним.

Недовіра до атомної енергетики

Головна причина глибокої недовіри до атомної енергетики й урядів, які її пропагують, полягає в низці ядерних аварій, які з 1950-х років переслідують галузь чи то у військових, чи то в цивільних іпостасях. Цивільний ядерний сектор сколихнули три великі аварії: аварія на «Три-Майл-Айленді» 1979-го, Чорнобильська катастрофа 1986-го і розплавлення Фукушімських реакторів 2011-го. Вони не тільки породили в загалу глибоке занепокоєння безпечністю ядерних реакторів, а й, що зовсім неочікувано, зробили атомну енергетику циклічною. Після кожної аварії кількість побудованих і запущених реакторів падала.

Враження читачів
RDT оцінка
10.0
3
Ваша оцінка
відгуків
2
10
01.04.2025
Книга Сергія Плохія "Атоми і попіл" — це захопливе й водночас тривожне дослідження історії ядерних катастроф, які назавжди змінили світ. Автор майстерно поєднує історичні факти, аналіз міжнародної політики та людські історії, показуючи, як ядерні аварії вплинули на суспільство, науку та екологію.

Сергій Плохій починає з випробувань на атолі Бікіні, Киштиму (про який в совєтські часи мовчали, і зараз не так багато літератури) й крок за кроком розглядає ключові ядерні трагедії: від Чорнобиля та Фукусіми до менш відомих, але не менш небезпечних аварій. Він показує, що їхні наслідки, на жаль, не завжди ставали уроком для людства. Навпаки, наступні катастрофи інколи виявлялися ще масштабнішими та руйнівнішими. Книга розкриває не лише технічні причини катастроф, а й політичні та соціальні чинники, що сприяли їх виникненню.

Окремо варто відзначити стиль викладу. Попри складність теми, Плохій пише легко й доступно, роблячи книгу цікавою як для істориків і науковців, так і для широкого кола читачів.

Ця книга – не лише про минуле, а й про майбутнє. Вона ставить перед читачем важливі запитання: чи можливо уникнути подібних катастроф у майбутньому? Чи зробило людство висновки з минулих помилок? Можливо, цивілізований світ і виніс ці уроки, але, як ми бачимо, наш ворог уже неодноразово порушував усі мислимі правила, знову погрожуючи світу ядерною катастрофою.

Для мене ця книга стала особливо цікавою, адже, маючи фізичну освіту, я багато років захоплююся історією, а Сергій Плохій – один із моїх улюблених авторів. Рекомендую всім, хто цікавиться історією, наукою та сучасними викликами ядерної безпеки.
10
17.03.2025
Я навіть не очікувала, що мені настільки сподобається. Але це дуже цікаво, автору вдалось не перевантажити текст технічними деталями та датами, але дуже детально розказати важливі факти та описати події. Чесно, я в захваті і від стилю, і від теми, дуже класна книжка. Суть її зазначив сам автор уже в післямові, але дуже влучно: "Попри те, що великі аварії завжди локальні і стаються в межах юрисдикції конкретної країни, їхні наслідки незмінно міжнародні."
Ось кілька важливих і цікавих для мене цитат з тексту:
Про Киштим: У помешканнях вони перевірили меблі й особисті речі. В одній квартирі вони знайшли надзвичайно радіоактивну колиску, склепану з металевих труб, що їх викрали з плутонієвого заводу за місяці, а то й роки до аварії-черговий приклад хронічного дефіциту в радянській економіці. Дитина, яка спала в колисці, померла. Те саме сталося і з матір'ю, яка за нею доглядала. Батько був дуже хворий.

Про Британію: Перший британський атомний комплекс отримав славу найкебетнішого міста в країні. Якщо порахувати людей із науковими ступенями, він був одним із найосвіченіших місць у Британії. До того ж там навчалися дуже розумні діти — успішність у тамтешніх школах була вищою, ніж будь-де. Один колишній учень пригадував, що в його школу не могли знайти вчителя фізики:домашні завдання діти ядерних науковців виконували на такому рівні, що звичайні вчителі боялися туди йти.

Про Чорнобиль: Той факт, що ключові рішення про розвиток атомної енергетики приймали такі люди, як Славський, Доллежаль та Александров-творці радянських бомб-зробив вибір на користь РВПК (графітово-водяних реакторів) не тільки природним, а й неминучим... "РВПК народився в системі дефіциту й амбіцій, винахідливості і фаталізму, секретності і пропаганди." Майбутнє...належало водно-водяним реакторам....Однак безпечне майбутнє забарилося, і небезпечне минуле наздогнало Доллежаля та інших членів радянського ядерного істеблішменту. Сталося це в місті під назвою Чорнобиль.
Рижков не заперечував цього, але через кілька днів вирішив заборонити постачати до Москви продовольство з районів, які постраждали від чорнобильської радіації. Решти Союзу ця заборона не стосувалася.

Для прибічників атомної енергетики ризик аварій-це настільки дражлива тема, що слово "аварія" жодного разу не вжили в "Історичному нарисі атомної енергетики", підготованому Всесвітньою ядерною асоціацією.