Дуже довго я задивлялась на цю історію, але все відкладала, бо майже не бачила не неї відгуків. Але нарешті добралась і ділюся враженнями.
Історія розповідає про гоустрайтерку Флоренс, яка через певні життєві та особисті обставини не може дописати роман, дедлайн якого вже привітно маше їй рукою. Крім цього, у нас ще є цікавий привид-редактор, нетипова, але дуже колоритна родина, затишне містечко, загадки та їх розв’язка у фіналі, від якої у мене навіть трошки пробігли мурахи.
Це нетиповий ромком і саме цим мені він й сподобався. Тут немає забагато банальних романтичних сцен, проте є круті сюжетні лінії про самореалізацію і мрії, важливість нашого оточення та наше відчуття себе у соціумі, здорові родинні стосунки і справжню любов, яке є у всьому, що нас оточує 🤍
Загалом, мені сподобалось, я класно відпочила і швидко проковтнула цю історію. До того ж, я попала в сезон, який описується у книзі, квітучі дерева та грози, що додало неабиякої атмосфери до читання 🌸🌳⛈
Єдине,що я досі мрію, що колись видавництва почнуть зазначати наявність лгбт-ліній у книгах. Бо, коли ти цього не очікуєш і не налаштований на це, то може виникати якийсь дивний дисконнект з твоїми очікуваннями та реальністю.
⛈ “ Я відкинула голову назад і піднесла обличчя до грозового неба.
… тепер, коли я стояла в центрі міста, а моє взуття заливало водою, світ пахнув різким запахом дубів, що вишикувалися вздовж газонів, і солодкістю трави. Він писав, що під час дощу місто затихає.
Але в моїх вухах стояв гучний шум.”
❤️ “ Бо, зрештою, мій тато мав рацію щодо любові. Вона вірна, і вперта, і сповнена надії. Любов - це брат, який телефонує напередодні похорону, аби спитати, як справи з написанням останньої книжки. Це - сестра, котра сварить свою старшу, за те, що та завжди тікає. Це - танцівниця, що кружляє в порожній залі з приводом свого чоловіка й сама собі щось наспівує. … Це - життя, шалене та скінченне. Це - кілька простих слів, написаних від руки петлястим почерком.
Любов - це свято життя і смерті. Вона залишається з вами.“