Юлія Мак

Юлія Мак
Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем

Як би нам не хотілося, але повернути час назад ми не можемо. Тож залишається згадувати про це в розмовах з тими, хто мав такий же досвід дорослішання, або ж читати такі книжки, як «Толіки», де авторка дуже влучно зафільмувала у словах, образах, емоціях героїв - дитинство та юність, які близькі багатьом в Україні.

І я не виключення, хоча моє дитинство та юність були набагато раніше за дитинство головної героїні, але настрої, та навіть пригоди були дуже схожі. Тож із задоволенням полинула у світ українського села, гумору, дорослішання головних героїв, стосунків між братами та сестрою. Ми стикнемося і з першими закоханостями, розчаруваннями, дружбою та зрадами, вмінням прощати та головне – бути справжнім, вірним собі, навіть тоді, коли це боляче.

Ірка, Толік, Миколка, Дмитро та інші герої – це всі підлітки кінця 90-х, авторці вдалося вловити настрої того часу, дуже гарно описати навколишній світ, створити повну атмосферу занурення, ніби дійсно повертаєшся в минуле.

Добра, позитивна книжка, саме те, що потрібне для зняття стресу, тривоги, і те, що допоможе відчути ґрунт під ногами, додасть нам стійкості та витривалості в боротьбі за наше майбутнє. Бо українська земля і люди самі такі – сповнені твердості духу, стійкі до випробувань, і з гумором відносяться до тих негараздів, які трапляються на шляху до мети.

«Цей кадр залишиться в мої пам’яті назавжди. У ту мить ми були щасливі й могли довірити одне одному життя, бо були впевнені: в будь-який момент сильна братерська рука витягне з прірви»

Як дитині з 90х мені було приємно згадати ці походи на дискотеку, пригоди з братами та поїздки до бабусі. Думаю кожен може знайти щось для себе в цій книжці. Це історія дорослішання героїні та її 3 братів, історія літніх канікул, дружби та першої закоханості. Книга читається легко, багато чого нагадувало моє власне дитинство.
Але діалоги здавалися трохи штучними, персонажі говорили однаково в свої 10 та 20-30 років. Тому моя оцінка 4 з 5

Вибачте, але ця книга розчарувала мене до глибини душі. Я так марила нею, так хотіла прочитати, чекала, коли ж нарешті дійдуть до неї руки, і от, дійшли.

Моє дитинство теж пройшло в 00-хх, і я також їздила до села бабусі з дідусем. Тож я очікувала, що ця книга викличе в мене бурю емоцій, ностальгію за дитинством. Але ця книга не викликала нічого, окрім розчарування.

Сюжет. Усі розділи книги — це окремі літа, головної героїні в селі. Тут немає повноцінної сюжетної лінії, яка б тягнулася протягом усієї книги. Сюжет нічим не чіпляє, не тримає на гачку.

Персонажі/-ки. Пласкі, картонні, нецікаві. Брати головної героїні були розкриті лише з боку пубертатного періоду та зацикленості на зовнішності дівчат. Сексистські оцінки зовнішності і підколи щодо фігури ггні (що їй треба менше їсти, а пізніше — що в неї виросли груди🤡) — це кринж. Головна героїня теж ніяка. Любовні інтереси та подруги — всі зрадники та зрадниці. Читаючи книгу, я неодноразово відчувала сексизм і мізогінію.

Атмосфера. Теж ніяка. Головна героїня з Луцька, а село знаходиться в Карпатах. Усе, що там було з атмосфери Закарпаття, — це декілька слів, які повторювалися в тексті. Пляцки, коцик, шкари, файно. А ще брати ггні постійно казали, що в селі вона має розмовляти місцевим діалектом, а то її не приймуть за свою. Серйозно? Розділення українців за мовним питанням?

Передмова та післямова. Я взагалі не зрозуміла, для чого вони були. Післямова ще окей, а передмова взагалі не має ніякого сенсу для сюжету.

Сенс книги. А який в ній сенс? Що хотіла сказати авторка? Яка головна ідея книги? Я не вловила нічого, хіба окрім цінності сімʼї.

Можливо, я занадто багато очікувала від книги. Можливо, ця книга потрапила мені до рук не в той момент, але я сумніваюся, що в якийсь інший я б поставила їй високу оцінку.

Щиро раджу авторці й далі писати та вдосконалюватися, бо текст написаний справді приємно!

Читати чи ні — вирішувати вам. Але я цю книгу не раджу.

ця книжка – ніби поїхати знову на літні канікули до бабці.

вона про дитинство, перші закоханості, підліткові витівки й село десь на Львівщині, в якому можна все. вона про час, коли найважливішим завданням на день було поплавати в річці, а найважчим здавався список літератури на літо. вона про тих, хто перемотували касети пальцями й виросли.

Книга, яка поверне вас у дитинство.
Змусить пройти шлях дорослішання, перших закоханостей, перших помилок, першого алкоголю, перших дискотек, всього першого, що буває тільки у дитинстві і юності...

Мені книга дуже сподобалася. Вона ніби про мене. Вона про всіх, хто ріс у 90-00х, кому зараз трохи за 30. Хто дорослішав у часи касетних магнітол, сережок - трикутників, танкетки і джинсів кльош з низькою посадкою. Вона про часи, коли світ здавався неозорим і повним пригод. Про часи, коли щоліта до бабусі, на сіно, до парного молока. До найліпших друзів.
До тієї дружби, що ніби не було для неї розлуки у довгі 9 місяців шкільного року.

Я пройшла з героями цей захопливий шлях дорослішання. Від перших халабуд у державній кукурудзі до перших ревнощів і труднощів підліткового віку. Перших втрачених можливостей і набутих нових шляхів. Перших кроків у світле майбутнє.
Часом я сміялася до сліз, часом було невимовно сумно. Часом душила така меланхолія, що аж ком у горлі.

Книга тепла, затишна, динамічна. Написано дуже майстерно, передана кожна найсвітліша і найсильніша емоція. З чудовим житейським гумором.

Пригоди Ірки та її братів в гостях у бабусі в карпатському селі 🪺🪵 Бурхливі 1990-ті і 2000-ні. Така вже вийшла енергійна розповідь про дитинство, дорослішання головних героїв та їхню дружбу крізь роки 💔 Справи нагального характеру від кукурудзяних пригод, річкових купань, походів по гриби малими і до перших алкопроб з салом і цибулею, дискотек і поцілунків. Період коли літо без села, то не літо 🥰 Щира і кумедна історія 😁

А якщо ви ще в курсі, що таке "Елєн і рєбята" і "Дикий янгол" 🎬, то не тільки посмієтесь, а і поностальгуєте 😁 Та і не тільки саме за цим. Я (не) пишу вже про касети, жвачки, снікерси, журнали Oops і Cool, перегляд Матриці, смски як шалена екзотика тих часів. А от почнеться все з київської перепічки.. 😅🌭
Читала з посмішкою і вам раджу! ☀️ 🍄🌻☺️

"Вони були старші від мене і, як мені здавалось, дуже мене любили. Хоча кожен виражав ту любов по-своєму. Діма прямо казав, що чекає того літнього дня, коли ми знову кидатимемось гнилими вишнями по білих футболках. Толіки саркастично заявляв, що йде побачитись зі мною виключно з цікавості, чи стала я нарешті цього року гарніша."

“Про тих, хто перемотував касету олівцем” — одна фраза, що обіцяє цілу епоху спогадів, запаху теплих кукурудзяних полів та невимовного відчуття юності. Юлія Мак із неймовірною ніжністю та легким гумором переносить нас у 90-ті — часи, коли магнітні касети були скарбом, а дружба і пригоди — головним сенсом життя.

“Толіки” — це більше, ніж просто історія кількох друзів. Це хроніка дорослішання, що залишає теплий слід у серці. Авторка вдало поєднує ностальгію з актуальними для будь-якого покоління питаннями: Що таке дружба? Як не загубити себе? Герої книги — звичайні підлітки, яких можна зустріти на кожній вулиці: живі, справжні, зі своїми маленькими перемогами і болями.

Особливо вразив стиль написання. Мова легка, як вітер серед кукурудзи, але водночас глибока й атмосферна. Юлія Мак вміє сказати важливе, не перевантажуючи текст — і це магія.

Читаючи “Толіків”, ніби знову сидиш з друзями на велосипеді, обговорюєш “хто кого любить”, і ловиш останні промені літа, яке здається вічним. Книга ідеально підходить тим, хто сумує за безтурботною молодістю або просто хоче відпочити душею.

“Толіки” — це щастя у паперовому форматі.

Книга, яку хочеться читати, не відриваючись. Така щемка і близька, десь знайома історія.
На сторінках книги разом з героями переживаєш цілий вир емоцій: від світлої радості, до щирих сліз.
Особисто я прочитала на одному диханні.
Однозначно, рекомендую!

Книга чудова! Стилем схожа на Тореодори з Васюківки. Прекрасно наповнює спогадами, вводить в ностальгію, а останній розділ просто розриває серденько.

🌻Роман-ностальгія, який розповідає про дитячі роки, а точніше літні канікули, які головна героїня Іринка проводила у карпатському селі в бабусі разом зі своїми двоюрідними братами. Старший із них - Толік, тож за бандою причепилося прізвисько Толіки.

🦋Це як кадри в фотоальбомі, як теплі спогади, як засушений гербарій між сторінок книжки. Халабуди в кукурудзі, сільські дискотеки, модні шмотки, купання в річці, перші закоханості, поцілунки і перші розбиті серця. Знайомі хіти, знайомі розваги і сільські роботи: буряки-сіно-кролі-подушки.

🌻Моє дитинство проходило не в карпатському селі і трошки в інший час, але читаючи книгу було багато моментів, які відгукнулися, пригадалися і змусили усміхнутися. Загалом тепла історія для літа, про дитинство, дружбу, найщиріші почуття з присмаком бабусиних смаколиків. Для ностальгії саме те, що треба!

Чергова моя спроба занурення у "безтурботне" літнє дитяче сільське життя 90-х. Зрозуміла, що тема мені зовсім не близька, тому більше не експериментую, але саме цю книгу прочитала, бо вона наповнена сонцем, сміхом, сумом - усім спектром живих людських емоцій.

Книга про становлення Толіків (трьох двоюрідних братів та Ірки - їхньої сестри), які щороку збиралися на канікулах у одному селі на Львівщині, про їхні дитячі пригоди, перші закоханості, перші втрати. Про життя.

"Толіками" нашу компанію з чотирьох дітей почали називати якісь далекі родичі. Вони, як і багато інших, не могли відрізнити Толю від Діми. До того ж заснути можна було, поки поясниш, що то за діти ходять на кожне вінчання до церкви без запрошення, щоб назбирати халявних цукерок".

І не думайте, що їх не годували вдома, навпаки. Якби ми стільки їли, то не влізли в двері навіть бочечком, а тим непосидючим лише на користь - хлопці виросли під два метри, а Ірина харчувала свій мозок.

Читати було приємно, бо у легкій формі підіймаються болючі теми і нашої історії, і нашого буття. І навіть фінал - війна, яку так боялася бабуся цих Толіків, прийшла у їхні (розумій - наші) життя. Страшно і боляче. Але надія є. Вона з нами, як і правда.

Щиро раджу. Особливо тим, кому є про що згадати.

Ану тільки чесно! Хто, прочитавши назву, подумав: О, так це ж я!?
Тоді вам точно треба читати! Ви точно зрозумієте і матимете, що згадати!
Книга про дівчину Ірку з Луцька, її дитинство, дорослішання та трохи вже дорослого сьогодення під час війни. А хто такі Толіки? А це її двоюрідні брати, які є невід'ємною частиною її життя. Всього їх троє, і Толік з них лише один, але вже так повелося.

Тут і карпатське село, і родинні стосунки, і братерські приколи, і перші (і подальші) кохання, і студентське безгрошів'я з незабутніми спогадами. І смаколики, і заробітки, і дискотеки, і багато популярних у ті часи музики й одягу. А ще ви згадаєте аромати дезодорантів Ох)

Щиро раджу тим, хто зростав у 90ті та на початку 2000х! Ви точно не залишитесь байдужими!