Енн Петчетт

«Голландський дім» 🏠 Енн Петчетт📖❤️
@artbooks.ua @big.artbooks

«Наша мама пішла, а потім повернулася, і в нас усе добре.Нам це не подобалася, та ми це пережили.Мені байдуже, любиш ти її чи ні, подобається вона тобі чи ні, але ти маєш поводитися з нею по-людськи, хоча б тому, що цього хочу я.Ти мені це винен.
І тоді я вирішив змінитися.Здавалося, зміни не можливі, враховуючи мій характер і мій вік, але я чітко розумів, що можу втратити.Річ не, втім, подобається мені це чи ні. Річ у тім, що це треба зробити»

Книга, яка підіймає дуже багато непростих питань, про самопожертву і прощення, про те, ким ми є насправді, які рішення є вирішальними у нашому житті, про вірність і любов між братом і сестрою, про те що для нас є важливим.
Непроста історія життя Денні і Мейв, які ще маленькими залишилися без матері, яка покинула їх.Потім коли їх батько одружився знов, мачуха яка мала ще двох дочок, неприхильно ставилась до них і врешті решт після смерті батька вигнала брата і сестру на вулицю.Про Голландський дім — який є неймовірним і загадковим маєтком, але життя в ньому складається не так казково, як могло б.
Книга про неймовірну силу волі, про самопожертву сестри на користь брата, який зміг завершити навчання в університеті і здобути освіту лікаря, якою ж не скористався.Про бідність і розуміння того, що Денні і Мейв можуть покластися тільки один на одного..
Дуже зачепив мене кінець книги, де в кінці мати, що покинула своїх дітей, повернулася лише коли вони стали дорослими і намагалася налагодити відносини втрачені на протязі цих років…Але найбільше обурило, що мати дітей яких вигнала напризволяще друга дружина чоловіка, потім ще й залишилася її доглядати в Голландському домі, адже та була хвора.
Книга викликає різні почуття, дозволяє задуматись про життя в цілому.Однозначно рекомендую прочитати😉🏠
#марафонкнигомам

з хорошого — книга має неймовірне оформлення..на неї можна просто дивитись і отримувати задоволення..прекрасний ніжний зріз..
з поганого — книга абсолютно не зайшла..написано прісно, не цікаво..якщо коротко про зміст — усі на когось ображаються, але у фіналі всі усіх пробачають..що було для мене дико і незрозуміло..дорослі брат і сестра ніяк не можуть відпустити минуле, тому постійно регулярно навідуються до свого старого дому, щоб відчути ностальгію за тим, що було, за тим, що могло бути і т.інше..для чого і навіщо витрачати на це своє життя??
їхня матуся — рідкісний випадок для психотерапевта, її мотиви і поривання мені абсолютно не зрозумілі і не адекватні..татусь теж далеко від неї не пішов.. по суті, про дітей ніхто особливо не дбав, тому можливо, вони й виросли з такими психологічно травмованими..
книга читалась довго і нудно, не рекомендую

Ця книга і про кохання , і про дружбу , про сімʼю. Головні герої Мейв та Денні , діти , яких покинула мати . І от ці події позначились на всьому їх житті . В них дуже велика привʼязаність до цього дому і один до одного . І хоч вони підтримували один одного , наче мали гарні стосунки , але видно , що ця їх спів залежність зіпсувала їх стосунки з іншими людьми . Жоден з них не побудував нормальних подружніх стосунків . Мейв наче життя для нього прожила, постійно поруч , щоб замінити маму . А от Денні мене дуже часто бісив . Він всіх сприймав , як належне . Завжди забував різні деталі про інших людей , про Мейв , про свою дружину та просто знайомих . Мені от всіх там було дійсно шкода , якісь два поламані покоління , люди , які все життя плекають старі образи . І тільки от діти Денні дійсно подають надію

Давно у мене не було такого читання, коли поринаєш в книгу і не можеш зупинитися.
"Голландський дім" крутий роман у жанрі сімейної саги.
Це розповідь про життя брата і сестри Денні і Мейв. Розповідь іде від імені брата. Але Мейв здається головною героїнею роману, так як і її портрет у вітальні Голландського дому.
Будинок як окремий персонаж твору, все "крутиться" навколо нього. Спочатку ним захоплюються, милуються, шукають можливості потрапити у цей дім. Але щастя немає у цьому домі.
Доля дівчинки яка стає батьком і матір'ю для молодшого брата, ось що мене вразило. Жити своє життя для когось, чому і чи варто так жити? Ще одне нелегке питання.
Думаєш, що маєш вибір, але насправді вибір робиться без твого бажання. Це друга сторона медалі, коли ти прагнеш бути вдячним. Тому Денні вчиться на лікаря, а потім робить бізнес з нерухомістю, як його батько.
Є багато питань.Чому Денні схожий на батька, а Мейв на матір? Вони повторюють долю батьків, чи мають свій шлях?
Чомусь всі герої книги здаються нещасними. Багато гарного було у житті Мейв і Денні. Але щасливими їх не назвеш. Хтось має розірвати це коло , лише про це я думала під час читання.
Люблю сімейні саги, зараз для мене це найкращий жанр. Ці всі люди, їх переживання, долі. Як все починалося з кого. Чому так сталося, хто винен чи не винен, які наслідки . Все що рухає людьми любов, розрахунок, ненависть, помста все цікаво.
Саме це я побачила у книзі.
А можливо мене зачарувала історія двох дітей, які стали один одному опорою, родиною
#марафонкнигомам

Мені сподобалося, я люблю гарні описи і вони тут є і прописані — класно 💖 хто не любить читати історії без динаміки, то вам не зайде, бо тут треба насолоджуватися

З цією книгою у мене сталася справжня любов з першого погляду😍 Обкладинка, форзаци, зріз настільки гарні, що я не могла не придбати книгу і заздалегідь придумала собі, що всередині буде такий само прекрасний текст.

Я налаштувалася на щемливу історію брата і сестри, яких спочатку покинула мати, а потім мачуха вигнала з будинку і ось цей Голландський будинок проходить червоною ниткою через все життя наших героїв. І все це було, алеее... на жаль емоційно історія мене не зачепила.

"Та ми ж накладаємо на минуле теперішнє. Дивимося назад крізь призму того, що знаємо зараз, тому бачимо не тих людей, якими були, а тих якими є нині, а це означає, що минуле докорінно змінене."
Здавалося б неможливо нічого не відчувати до героїв у яких така складна доля, але ось вона така історія🤷🏻‍♀️. Мені було легко читати книгу, деякі думки навіть здалися цікавими - особливо про вплив теперішнього на спогади минулого, але емоційної прив'язки до когось з героїв у мене не було. Вони просто росли, десь навчались, десь жили і все. Кінець.

"Розчарування походить від очікувань..."

Я вже колись писала, що найважче мені оцінювати саме такі книги де загальна ідея чипляє, але втілення не викликає почуттів глибших за цікавість. Чи робить це книгу не вартою уваги? Звісно ні, бо кожен читач пропускає прочитане через власну призму сприйняття і для когось ця історія може бути найкращою, тому раджу кожному самому познайомитися з історією Мейв та Денні. Раптом саме ви її оціните по-максимуму.

"У житті бувають моменти, коли зриваєшся з місця, і минуле, на якому ти стояв, залишається позаду, а майбутнє, до якого прямуєш, іще не настало — і на мить ти зависаєш, не розуміючи нічого й нікого, навіть самого себе."

І знову не сталося кохання

🌟 Денні та Мейв втрачають будинок, в якому прожили все життя, коли мачуха після раптової смерті їхнього батька виселяє молодих людей з дому. Не поспішайте ридати: Мейв 22 роки, а Денні 15, це не немовляти, яких швиргонули в ліс, наче Гензель і Гретель (а така алюзія там не просто виникає, а буквально прописана).

🐻 І вони, замість рухатися далі, все життя ходять колами навколо того будинку (в прямому сенсі) і живуть по принципу "а от якби ж то".

🍭 Мейв, яка стала Денні мамою після уходу їхньої рідної матері з родини (маман — прибацана на всю голову панянка, яка вирішила, що діти якось там самі собі вигребуть, а от їй набагато важливіше поїхати в індійські єбєня годувати з рук наркоманів), взагалі зациклюється на тому, аби помститися мачусі, і цій "шляхетній" мрії присвячує не тільки своє життя, але й змушує Денні.

💀 Здорових людей там в принципі немає (ну окрім Денні, який в окремих випадках проявляв неабияку здравомислячу думку та поведінку), як немає і здорової думки. Приймати за здорову головну ідею твору — тотальне всепрощення — увольтє.

🪶 Написано, звісно, майстерно (хоча якихось цитат виписати не хотілося), але текст жодним чином не зачепив. Жодного гачка, жодної напруги, жодного несподіваного повороту чи бодай чогось, відмінного від рівномірності. Персонажі в 90% випадків бісять, в решті 10 — залишають байдужим.

😕 Наче ото просвірку пожував, дієтична кухня без солі, перцю, приправ і поєднання смаків.

З плюсів: швидко читається, можна добре вбити час і дуже гарно видано.
З мінусів: прісно й невиразно.

✨ Ставлю зразу два теги:
#Дафа_радить, якщо хочеться чогось малоемоційного
#Дафа_не_радить, якщо хочеться дійсно класної літератури

🌟Спочатку про хороше. 
Книга читається швидко та комфортно, бажання відкладати або недочитувати в мене не виникало, авторка вміє будувати речення і тримати увагу читача. 
Персонажі гарно прописані, вони мають характери та добре запамʼятовуються. 
Не знаю чи придбані права на екранізацію, але вона так і проситься. 

🌟А тепер про не хороше. 
"Цей роман — справжня знахідка для всіх поціновувачів родинних саг!"

Вікіпедія пише:

"Родинна сага — це літературний жанр, який зосереджується на історії однієї родини, охоплюючи кілька поколінь."

🌟Це не родинна сага, фактично, ми спостерігаємо за одним поколінням – братом та сестрою, їхні батьки, а потім і діти не є центральними персонажами у жодному з відтинків книги. 

🌟Сама по собі історія має хороший початок і цікаву завʼязку, сильно просідає посередині та доволі передбачувано закінчується. 
Коли закрила книгу не змогла відповісти собі на питання для чого вона була написала. 
Словом, змушує задуматись, але незрозуміло над чим. 

🌟Сюжет побудований навколо Голландського дому та брата із сестрою, які провели в ньому дитинство, але зла мачуха після смерті батька швиденько виставляє дітей за двері. Ну як дітей, Денні – 15, а Мейв – 22 і вона вже давно там не мешкає. 
До речі, рідна мати не померла, а просто покинула своїх дітей, бо не мала більше сил жити в розкоші й подалась в Індію. 

🌟Далі ми спостерігаємо як Денні та Мейв будують свої життя. 
Старша сестра, яка ще сама бувши дитиною взяла на себе роль матері для молодшого так і продовжує тягнути лямку, ігноруючи власні бажання та амбіції врешті змушує Денні піти на медичний аби витрусити побільше грошей з фонду на навчання (єдині гроші що лишилися від батька до яких вони мали доступ). 
Денні підкорюється, але по завершенню навчання вирішує займатись нерухомістю, одружується, заводить дітей. Мейв же, продовжує працювати на роботі, яка очевидно нижче її рівня аби бути ближче до брата і допомагати йому. 

🌟Увесь час тінь Голландського дому мерехтить на фоні. Брат із сестрою регулярно приїздять до будинку, роздивляючись його з відстані, ностальгують, пригадують своє дитинство, але ніколи не намагаються потрапити всередину. 

🌟Книга чудово підходить для книжкових клубів. Можна довго перемивати кісточки персонажам дискутуючи на одвічні теми, про батьків та дітей, сімейні звʼязки, юридичні аспекти та історичне тло роману. 
Але особисто я не знайшла себе в цій книзі. 

🌟Можу радити як потенційно швидке читання на кілька вечорів, але без wow-ефекту. 
З авторкою не прощаюсь, читатиму її більш пізній «Tom Lake», який нам обіцяли на цей рік. 

"Голландський дім" - це роман про образу.

Тут кожен на когось ображений.

Син ображений на матір за те, що вона втекла допомагати дітям в інших країнах, а своїх дітей покинула.

Сестра ображена на батька за те, що не приділяв їй достатньої уваги і привів заміну матері.

Мачуха ображена на дітей чоловіка за те, що вони відбирають його у неї і дуже нагадують про першу дружину.

Батько ображений на першу дружину за те, що та не говорила про те, що розкішний будинок їй не подобається, доки не стало пізно.

І це лише мала частина всіх образ.

На образах і будується весь сюжет. На них, здається, і стоїть сам голландський будинок. На стражданнях, образах та подоланні.

Здається, що варто всім один одного пробачити, як будинок миттю розвалиться.

Люблю такі романи.

Певною мірою вони мають навіть психотерапевтичний ефект. Дозволяють задуматися про свої образи та травми, поховані на глибині душі.

тому раджу

Ця книга читається легко, її текст досить простий, але, на жаль, не залишила тих приємних емоцій, які я шукала. Спочатку я сподівалася на щось тепле і позитивне, що можна перечитати перед сном, але в результаті відчувала себе ніби зануреною в сірий, беземоційний світ. Вона ніби розповідає про повсякденне життя однієї родини, але без глибини, без переживань, без реальних злетів або падінь. Весь цей шлях виглядає таким лінійним. Нащо читала?!

Теми образи і прощення прослідковуються, але я не відчула того справжнього емоційного напруження, яке могло б торкнутися серця. Герої ніби й переживають свої випробування, але їхні почуття, на мій погляд, не виражені до кінця. Неможливо побачити, як вони змінюються або переосмислюють себе. Тому вся ця історія залишає більше враження опису подій, а не глибокого емоційного досвіду.

Не можу порекомендувати цю книгу тим, хто шукає емоційної глибини або щирих переживань. Вона, на жаль, залишає відчуття сірої та лінійної історії, де не вистачає справжнього магічного тепла.

Боже, це оформлення просто вибух естетики та краси. І це саме той випадок, коли зміст абсолютно відповідає обкладинці. Будинок тут наче живий та винен і в моментах радості та щастя, і в бідах та розчаруваннях. Це, на перший погляд. А насправді виною всьому - людина з її слабкостями, жадібністю та цинізмом в одних, та милосердям, гідністю та самопожертвою в інших. Цікаві, розгорнуті образи героїв з чітко вимальованими причинно слідчими зав'язками. Книга, яку можна рекомендувати всім, незалежно від віку та літературних смаків.

Не щастить мені з книжками-лауреатками Пулітцерівської премії. Не знаю, який був задум в авторки, але їй вдалось зробити книгу настільки беземоційною, наскільки це взагалі можливо.

В центрі сюжету в нас Мейв і Денні Конрої, брат з сестрою, які живуть в цьому самому Голландському домі. Голландський не тому що в Нідерландах, а тому що попередні власники були звідти родом. Вся книга - це по суті родинна сага їхньої сім'ї, а оповідь ведеться від імені Денні.

Так от, що б не відбувалось в житті цих дітей, авторка "майстерно" дуже сухо це описувала. Що б там не було, жодна подія в мене не викликала ніяких емоцій - ні хороших, ні поганих. Навіть смерть одного з персонажів наприкінці описана ну просто ніяк, відповідно, реагувати залишається так само - ніяк.

А ще тут багато чого є про прощення, що мене теж бісить. Яку б фігню не робили герої, всі один одного пробачають. Дуже мені нагадало "Дар" Едіт Егер за посилом, а та книга мені теж не сподобалася.

Водночас, якщо комусь хочеться відволіктися на спокійну і беземоційну книгу, аби відпочити від стресових буднів - тоді це ваш вибір. Тим паче що книжка читається легко, а оформлення ну просто 😍