я не знала про що ця книга. я не очікувала довгих монологів, залізничного бізнесу, світських прийомів і величезної кількості інтриг, які будують багатії. не очікувала, що мені сподобається. боялась цієї книги і оминала її довгий час, бо це не просто антиутопія з купою комуністичних наративів, це інтелектуальний роман, філософський трактат загорнутий під палітурку художки (як написали в коментарях). і це правда.
сюжет простий. є жінка, даґні таггарт, молодша дитина в сім'ї тих, хто фактично тримає всю залізничну індустрію. вона розумна, талановита, не боїться марудної роботи, і крок за кроком стає віце-президенткою компанії. є ще кілька чоловіків, їх в цій книзі насправді дуже багато, є двоє головних — ріарден і франциско, і є ще маленька купка адекватних, і величезна купка тупих і жадібних до влади і грошей. трійця яку назвала — чи не єдині хто ще вміє, дійсно вміє, вмикати мозок і думати, відкривати щось нове, будувати щось таке, що шокує уяву. в один момент все стає дуже погано, виходять такі закони, які майже унеможливлюють досягнення цілей, закривають багато дверей, змушують той мізер геніїв зникати і не бажати показувати свій справжній інтелект. і в такий момент даґні вирішує побудувати залізничну дорогу. ноу-хау у світі бізнесу, з ріарден-металу — матеріалу, що легше і міцніше сталі, але суспільство думає інакше. воно нажахано тими брехливими фактами, що їх їм згодувала держава. і в цьому основна задумка книги, як на мене: показати як легко маніпулювати суспільною думкою, і як складно доносити правду у масу тих, хто не хоче слухати.
персонажі гордовиті, нажахані, стійкі, намагаються (іноді успішно, іноді ні) протистояти світу сірої маси людей. айн ренд гарно висвітлює жахи комуністичної системи, бо від деяких персонажів і їх дій/слів беруть сироти і живіт скручує від нудоти. є гарні цитати, їх багато, є кохання і гарна любовна лінія (хоча визнаю, від одного діалогу я зловила крінжулю, ми обговорили це з подругою яка читала "джерело", і дійшли до висновку, що це в авторки такий стиль прописування любовних ліній).
щодо стилю написання і легкості читання. це не легка книга, з нею ваш мозок не відпочине. у світ складно втягнутись, але воно того варте. деякі монологи викликають втому, але є й такі від яких неможливо відірватись. перші 70 сторінок це складний розігрів, останні 70 це напруження і бажання читати і читати далі. мені правда сподобалось. воно затягує, але для книги потрібен певний настрій (почитати щось трошки душне). атлант в цій частині не розправив плечі, він зігнувся під тиском зовнішніх обставин, але готується піднятись. і клянусь вам, це підняття буде руйнівним для суспільства жадібних і безталанних людей.
Сильний початок трилогії, де ідеї об’єктивізму ще звучать як виклик. Часом складно, але затягує. Головні герої цікаві, сюжет тримає увагу, і філософія — хоч і не завжди згоден, але змушує думати. Найпотужніша з трьох частин.
Всі частини читав в електронному вигляді, зараз думаю над придбанням, щоб стояли в домашній бібліотеці
Кажуть дитячі мрії збуваються. Та, що робити, коли твої мрії стали загрозою у світі, де ти живеш? Коли всім потрібні "однакові" права і можливості. І вихід лише один: підкоритися служити іншим, занести себе до списку самопожертвованих. А що, коли знайдуться сміливці, які оберуть інший шлях, ніж принести себе на користь суспільства. Просто покинуть цей світ, то на чому чи на кому він далі буде триматися.
